переказ климко українська мово 7 клас

переказ климко українська мово 7 клас

Тепер тут часто збиралося шкільне хлоп’яче товариство, дивилося на розжарілу пічку - буржуйку, прислухалося до гуркоту нічного бою і мріяло почуваючи себе на робінзоновому острові. Увечері прийшов до вагової дідусь зульфата, приніс торбинку сухарів, подивився, як учителька поїть дитину чаєм, і сказав, що так не годиться, треба молока. Зульфат хотів із ним, але хлопець не дозволив, адже треба було комусь допомагати наталі миколаївні, та й дідусь його не пустить, а от він — сам собі господар. Дядько, що сидів просто на землі й торгував саморобними тапочками, теж обізвався до дівчини й сказав, що так вона нічого не продасть, хай поставить біля нього тачку і йде між ряди.

Але він зумів навіть ціною власного життя кинути виклик тоталітарному режиму і досягнув вершин усенародного та суспільного визнання, тому що був борцем - правдолюбом. Саме у той час він визнаний письменник, підштовхує молодшого брата звернутися до рідного слова, навчає сумлінно працювати над кожним реченням, викидаючи зайве.

«…я був старцем в повному розумінні цього слова… я їв тоді картопляну зав язь, жолуді, пробував конину… люди, дивлячись на змучену тітку й нас, голодних дітей, порадили мені податися всьому сімейству.

Познайомитись із життям наших пращурів, із їхнім одягом, приміщенням; навчитись вибирати необхідне з тексту відповідно до завдання; проявити інтерес і повагу до минулого країни, любов до українського народу.

У запорожців похідний одяг був бідним, але вдалі військові походи на турок, татар давали змогу козакам одягатись у дорогі трофейні речі — шуби, жупани, саєтові (тонке англійське сукно) шаровари, шовкові сорочки, шапки - шлики, оботи, чекмені. Одяг запорізького козацтва включав білу сорочку, шаровари, часто оздоблені широким золотим позументом уздовж бокових швів, пояс, черкеску, сукняний напівкунтуш, каптан, жупан, виготовлений з грубого сукна, хутряну шапку з чорних лисиць, шапку із шликом, який закінчувався золотою китицею, чоботи.

Для запорізьких козаків найхарактернішою була шапка з високою смушевою околицею і сукняним червоним або зеленим верхом, оздобленим навхрест золотим позументом. Шомпол мушкет сумка з рушничним начинням порохівниця ніж гак для підвішування шаблі каптан вільчура (бурка) жупан фузея натруска порохівниця сокира мішечок для куль ложка у футлярі кресало панівка курок спусковий гачок. Одна з кришечок глуха, інша - з деякою кількістю невеликих отворів, служила для зберігання порохової м якоті і вживалася для опудрювання нею приводу у бомбових трубках та ін. Сноп іскор, одержуваний від удару кременя об кресало, запалює труть, надалі тліючий труть роздувається, а при гарній якості трута - негайно спалахує полум я. Презентація містить яскраві наочні матеріали; музичний супровід; розрахована на 15 - 20 хв уроку, що дає змогу вчителю створити необхідний фон та позитивне налаштування. Ответственность за разрешение любых спорных моментов, касающихся самих материалов и их содержания, берут на себя пользователи, разместившие материал на сайте.

Все материалы, размещенные на сайте, созданы авторами сайта либо размещены пользователями сайта и представлены на сайте исключительно для ознакомления. По дну вибалка поміж камінням справді біг струмок, мив боки тому камінню, полоскав зеленіючу травицю, що клалася на воду рівними чубчиками, і ніс жовте листя. Зранку, помаленьку, картоплиння, полум’я, багаття, по - осінньому, невикопаний, п’ятдесят сім, найдрібніший, довше, трапиться, каміння, навколішки, вгорі, жовто - зелений, уві сні, затишно, поміж камінням, не одразу.

Удосконалити мовленнєво - мислительні вміння учнів усвідомлювати тему й основну думку, логіку викладу, тип і стиль мовлення, запам’ятовувати конкретні факти, послідовність викладу матеріалу; розвивати мовленнєво - комунікативні вміння здійснювати змістово - композиційний і мовний аналіз художнього тексту розповідного характеру з елементами опису процесу праці, сприймати текст, розуміти його, стисло відтворювати зміст прослуханого тексту відповідно до комунікативного завдання. Сонце, мабуть, тільки що зійшло, бо від скирти через тік і ще далі на стернях лежала довга тінь у сизій росі, солодко пахло втоптаним у землю набубнявілим житом, що вже вкинулося у ключечки, та сухими мишачи ми гніздами.

— питався, бувало, знімаючи шкіряного картуза з білими молоточками, від якого на лобі лишався червоний тугий пружок, що ніколи не встигав зійти до чергової зміни.

Винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив, — гарячої та запашної. Ще був у скриньці молоток, жмутик пухкої білої нитковини, великий кухоль, щоб набирати на станціях окропу і чаювати з грудочкою цукру, та складанйй ножик — різати хліб. До того ж стояв барак у такому веселому місці, що його з усіх боків осяювали вогні — зі станції, з вагоноремонтних майстерень та від шахти, — і він плив щоночі в тих вогнях, наче корабель у сріблястому морі. Брязкали сталевими тарелями вагонні буфери, перегукувалися дударі - стрілочники, сюрчали у свої сюрчки й вимахували ліхтарями зчіплювачі вагонів, видзвонювали молоточками по колесах обходчики поїздів, і мовби десь угорі над станцією постійно, одним голосом дзуремів шахтний вентилятор. У ці чорні ночі поїзди йшли частіше й швидше, ніж раніш, але від них уже не віяло сосновими дошками чи теплою пшеницею, мокрим, щойно вийнятим із шахти вугіллям чи цегляною курявичкою з відкритих вагонів. Удосвіта на станцію приїхала дрезина - рейковоз і привезла дядька кирила, його помічників, старого кіндратовича, що їздив іще на царських паровозах, і кочегара славка - гармоніста. Увіходили мовчазні зморені залізничники в промащених мазутою робах, знімали картузи, прощалися пошепки з дядьком і знову йшли на роботу; зітхали і потихеньку схлипували жінки, які зійшлися з усього барака, і тільки одна серед них, тітка мотя з висілка, плакала вголос і припадала щокою до чорних — їх так і не відмили — дядькових рук, складених на грудях.