класифікація рекреаційних ресурсів

класифікація рекреаційних ресурсів

Значною проблемою є неузгодженість і недосконалість законодавства - земельного, лісового, природоохоронного та законодавства про місцеве самоврядування - у частині заповідної справи, що потребує внесення відповідних змін до чинного законодавства та розробки нових законодавчих актів. Необхідно врегулювати суперечності між різними законодавчими актами, що стосуються природно - заповідного фонду (лісовий та земельний кодекси україни, закон україни ”про природно - заповідний фонд україни”, закон україни ”про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” тощо), законодавчо встановити пріоритетність заповідання природних територій над іншими видами користування. У системі мінприроди не створено належної вертикальної структури управління, яка б забезпечувала управління і контроль за формуванням та утриманням природно - заповідного фонду в регіонах країни.

Низький професійно - кваліфікаційний рівень працівників служби державної охорони, обмеженість їх прав та правова незахищеність, відсутність засобів індивідуального захисту та матеріально - технічної бази не дають можливості повною мірою забезпечувати охорону природних комплексів. Через низький рівень фінансового і матеріально - технічного забезпечення погіршується і без того незадовільний стан функціонування установ пзф, які фінансуються на рівні 35% від фактичних потреб. Не забезпечується належне фінансування природоохоронних заходів, наукових досліджень, еколого - освітньої, рекреаційної діяльності, практично не виділяються кошти на капітальні видатки.

Відсутність транспорту, засобів зв язку, обладнання, службових та лабораторних приміщень, рекреаційної інфраструктури, музеїв природи та інформаційних центрів роблять неможливим збереження унікальних природних комплексів та об єктів. Ускладнює стан справ відсутність єдиної системи оплати праці, соціальних гарантій та пільг, належних умов життя і праці працівників установ пзф, кадрової політики, підготовки та перепідготовки професійних кадрів заповідної справи і фахівців з охорони біорізноманіття. Зниження темпів зростання площі пзф за рахунок створення нових та розширення територій існуючих об єктів природно - заповідного фонду, яке спостерігається останніми роками, пов язано також з процесом приватизації земель, що відбувається в україні. Спостерігається часте небажання постійних користувачів і власників земельних ділянок, органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади усіх рівнів погоджувати створення нових об єктів пзф, тим більше вилучення земельних ділянок для надання їх в постійне користування створюваним установам пзф. 2008 р межі територій та об єктів пзф загальнодержавного значення встановлені в натурі у середньому на 45% від їх загальної площі, а місцевого значення - лише на 28%. Відсутність правовстановчих документів, зокрема проектів організації територій, актів на землю, винесених в натуру меж територій та об єктів пзф, призводить до незаконного захоплення земель природно - заповідного фонду чи загрози їх втрати.

Проводяться масові зміни меж населених пунктів, до складу яких включаються як перспективні для заповідання природні території, так і існуючі заповідні об єкти, які згодом переводяться у землі житлової забудови з подальшою приватизацією. Ці землі в багатьох областях розпайовуються та надаються в приватну власність попри те, що законодавством заборонено їх розорювати, надавати під будь - яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва. відсутність механізмів економічного стимулювання для створення нових об єктів природно - заповідного фонду та відшкодування збитків землекористувачам, а також механізму викупу земельних ділянок для заповідання; - відмова відповідних державних органів та організацій надавати погодження на заповідання територій з огляду на корпоративний чи індивідуальний інтерес в приватизації цінних земельних ділянок; - відсутність фінансування на місцевому рівні та недостатнє фінансування на державному рівні для виконання заходів щодо створення нових об єктів природно - заповідного фонду; - фінансова незабезпеченість інвентаризації природних територій з метою встановлення їх природної цінності та придатності для заповідання; - недостатня чисельність працівників територіальних органів мінприроди та державної служби заповідної справи для виконання завдань заповідної справи у складних сучасних умовах домінування ринку і приватних інтересів; - недостатня екологічна свідомість і необізнаність громадян, представників органів державної влади та місцевого самоврядування щодо необхідності збереження природного середовища; гостро постає проблема державного контролю за виконанням природоохоронного законодавства україни.

У 2008 році органами прокуратури порушена незначна кількість (лише 30) кримінальних справ стосовно порушення законодавства у сфері заповідної справи, із них тільки третина направлена до суду.

Підсумовуючи викладене, комітет зазначає, що для забезпечення ефективного та перспективного розвитку природно - заповідної справи в україні необхідно сконцентрувати увагу на таких стратегічних напрямках діяльності. створити законодавчу та інституційну базу для впровадження стратегії сталого розвитку і управлінської моделі “еко - соціальної ринкової економіки” й інтеграції їхніх принципів у секторальну політику, зокрема в заповідну справу; - внести зміни і доповнення до чинної законодавчої і нормативно - правової бази, розробити та прийняти нові законодавчі акти в контексті сучасних ринкових відносин та глобалізаційних процесів; - відновити і розвинути програмовий підхід в управлінні природно - заповідним фондом та невідкладно прийняти необхідні державні програми; - вжити дієвих заходів із поглиблення екологічної просвіти та освіти громадян й службовців органів державної влади та місцевого самоврядування. Підсумовуючи, можна констатувати, що природно - антропогенні ресурси україни надзвичайно різноманітні, вони мають необхідні для залучення в рекреаційну сферу кількісні та якісні параметри, але потребують подальшого вивчення і підвищення атрактивності. Сутність рекреації полягає у задоволенні всебічних потреб людини, пов язаних із оздоровленням, відпочинком та змістовним проведенням часу в період дозвілля. Своєю діяльністю вона прискорює розвиток господарства певної території, розширює сферу прикладення праці, суттєво впливає на структуру балансу грошових доходів і витрат населення, активізує приплив іноземної валюти.

Раціональне використання найцінніших природних чинників неможливе без адекватного наукового обґрунтування, постійної розробки нових методів лікування та реабілітації і удосконалення традиційних методик. Завданням роботи є залучення об єктів природно - заповідного фонду до рекреаційної сфери, виявлення проблем та перспектив розвитку рекреаційної діяльності в україні. Теоретичні методи (аналіз періодичних видань та наукової літератури), огляд програм туристичних агентств, дослідження інформації, наданої туристичними сайтами тощо. При дослідженні природно - антропогенних ресурсів (геосистеми, до складу яких входять природні і антропогенні об єкти, що використовуються в туристсько - рекреаційному господарстві - природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, ботанічні сади, зоологічні, дендрологічні, регіональні ландшафтні парки тощо) обчислювалась забезпеченість регіонів об єктами природно - заповідного фонду.

Рекреаційній оцінці підлягають території, які за властивостями природного середовища, призначенням і станом ландшафтів можуть розглядатися як потенційні ресурси рекреації та лікування. Характер поєднання ресурсів і параметри компонентів природного середовища визначають можливу спеціалізацію або профіль рекреаційного використання території. У той час одна й та сама територія може розглядатися як система потенційних ресурсів для різних видів рекреації, які здійснюються окремо, послідовно або в комбінації один з одним. Питання про надання переваги окремим видам рекреації або їх сполученням вирішується, виходячи з технологічної сумісності окремих видів рекреації та цінності ресурсів для кожного з них. Все це пов язано з необхідністю їх кількісної та якісної оцінки, визначення придатності та альтернативності використання в тій чи іншій галузі народного господарства. Шляхом бальної оцінки оцінюються кліматичні території, естетичні і рекреаційні властивості ландшафтів, комфортність клімату, придатність рік і озер для купання і водних видів туризму та ін. інтегральна оцінка дається певній ділянці території, яка відрізняється однорідністю і набором дискретних за розподілом в її межах окремих видів ресурсів. інтегральна оцінка дозволяє визначити оптимальне співіснування різних видів рекреації на певній території, з ясувати обмеження і допустимі навантаження рекреантів на ландшафт. Рекреаційні ресурси є системою природних, історико - культурних об єктів та їхніх властивостей, які використовують (або можуть використовувати) у рекреаційній діяльності, функціональною основою рекреації і в певному розумінні її складовою частиною. Виділення рекреаційного ресурсу інколи ускладнене тим, що визначену територію використовують не тільки для рекреації, вона є складовою лісопромислових, агропромислових та інших комплексів. У таких випадках можна говорити про взаємне формування різних типів комплексів, які поєднані між собою певними зв язками та пов язані з іншими видами природно - ресурсного потенціалу.

Можливим на цьому етапі є визначення економіко - географічного рпт, який охоплює займану площу; просторове розміщення; розміщення щодо великих міст і міських агломерацій, транспортних магістралей, туристичних маршрутів загальнодержавного та міжнародного значення. Необхідно також виділити головні рекреаційні галузі, які розвиваються на базі використання рпт, і з ясувати їхнє місце в галузевій структурі господарства регіону.

Численні характеристики природно - ресурсного потенціалу тут зроблені в розрізі областей і ар крим, їх можна безпосередньо використовувати в регіональних і локальних рекреаційно - географічних дослідженнях. У разі оцінювання орографічних ресурсів до уваги брали якісні характеристики рельєфу, враховували найвідоміші гірські вершини в межах тієї чи іншої області (автономії). Під час бального оцінювання рослинних ресурсів до уваги брали дві характеристики лісопокритої площі території (лісам як вагомішому для організації рекреації та туризму типу рослинності віддавали перевагу порівняно з іншими типами - рослинністю степів, луків, боліт). 1) щільності заселення лисиці звичайної; 2) поширення та щільності заселення куниці лісової та куниці кам яної; 3) щільності заселення зайця - русака; 4) щільності заселення кабана; 5) щільності заселення оленя благородного; 6) щільності заселення козулі європейської; 7) щільності заселення лося європейського. Рекреаційній оцінці підлягають території, які за властивостями природного середовища, призначенням і станом ландшафтів можна розглядати як потенційні ресурси рекреації та лікування (оздоровлення). історико - культурні туристичні ресурси (іктр) - це пам ятки історії і культури, що створені людиною, мають суспільно - виховне значення, становлять пізнавальний інтерес і можуть бути використані в туристичній діяльності. З аналізу опублікованих картографічних творів і спроби окреслити властивості об єкта, які визначають його рекреаційну цінність, випливає, що пам ятки історії та культури повинні мати на карті такі ознаки.

Зв язок з історичними подіями та життям окремих видатних осіб; тип історичної події (для пам ятників і пам ятних місць); рід діяльності особи; архітектурний стиль тощо. Біосоціальні рекреаційні ресурси об єднують культурно - історичні та інші об єкти, пов язані з певним життєвим циклом або епізодом тієї чи іншої видатної особи (народження, діяльність, перебування, поховання). Подієві рекреаційні ресурси охоплюють найсуттєвіші прояви соціального та природного руху, знакові події в історії певної території (політичні, військові, культурні, економічні, екологічні). їх життєвий цикл може бути надтривалим, тривалим, короткотривалим, епізодичним; у просторі - планетарними, зональними, азональними, дискретними, континуальними, унікальними, за конфігурацією - площинними, лінійними, точковими.

Природно - антропогеннi ресурси становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об єкти яких мають особливу рекреаційну, наукову, естетичну, природоохоронну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Природні заповідники - це природоохоронні, науково - дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробок наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об єктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння в підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.

Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об єктів природно - заповідного фонду інших категорій та інших земель і належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників. Для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням. Наукові дослідження, спостереження за станом навколишнього природного середовища та інша діяльність біосферних заповідників здійснюється з урахуванням міжнародних програм. Б) створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об єктів; в) проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; г) проведення екологічної освітньо - виховної роботи.

Зонування проводяться згідно з положенням про національний природний парк та проектом організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об єктів, що затверджуються кабінетом міністрів україни.

Збереження цінних природних та історико - культурних комплексів та об єктів; створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об єктів; сприяння екологічній освітньо - виховній роботі. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться тут з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Пам ятниками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані. Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотисті то інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. Оголошення заказників, пам яток природи, заповідних урочищ проводиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об єктів у їх власників або користувачів. Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціальних умовах рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.

Дендрологічні парки утворюються з метою збереження і вивчення в спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання. Зоологічні парки відкриваються з метою організації екологічної, освітньо - виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни та розробки наукових основ її розведення в неволі. Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються дендрологічним і зоологічним паркам, на території яких забороняється діяльність, не пов язана з виконанням покладених на них завдань. Парками - пам ятниками садово - паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх та використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Вони створені з метою збереження у природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення екологічного моніторингу, вивчення змін, що відбуваються в біосфері. Мета подорожі, характер організації, правовий статус, тривалість подорожі і перебування в певному місці рекреанта, сезонність, характер пересування рекреанта, його вік, активність занять і т. Прогулянковий і промислово - прогулянковий відпочинок включає такі заняття, як прогулянки на відкритому повітрі, огляд краєвидів, збирання грибів і ягід, морських молюсків, коралів і інших дарів природи.

До інших видів туризму долучаються підводний спортивний туризм, археологічний підводний туризм, риболовний туризм, полювальний туризм, гірськолижний туризм, альпінізм. Оглядом культурно - історичних пам яток, архітектурних ансамблів, а також ознайомленням з новими районами, країнами, їх етнографією, фольклором, природними явищами і господарськими об єктами.

Поділ вільного часу в залежності від характеру його використання на щоденний, щотижневий і щорічний є важливим в методичному відношенні, оскільки служить основою при вивченні структури відпочинку і використання вільного часу для рекреаційної мети.

Виходячи з наведеної диференціації вільного часу, виділяють рекреацію всередині населеного пункту; щоденну у вихідні дні - приміську (місцеву); щорічну в період відпусток і канікул (може бути внутрішньо - районною, загальнодержавною, міжнародною, рис. Під самостійною неорганізованою рекреацією розуміють самостійну подорож рекреанта, не пов язаного будь - якими взаємними обов язками з рекреаційними закладами.

Це досить умовний поділ, оскільки туризм, по - перше, обов язково пов язаний з переміщенням з місця проживання в місце відпочинку, а по - друге, туристи навіть в так званих місцях відпочинку відрізняються великою рухливістю. Перш за все сезонність знижує рентабельність експлуатації рекреаційної інфраструктури, створює піки і провали в зайнятості трудових ресурсів і завантаженні сфери обслуговування і транспорту.

Сезонність в рекреації пояснюється тим, що промислові підприємства і заклади виробили такий ритм роботи, який передбачає надання відпустки більшості робітникам і службовцям саме протягом літа. За характером використовуваних транспортних послуг туризм поділяється на автомобільний (індивідуальний), автобусний, авіаційний (рейсовий або чартерний), залізничний, теплохідний (морський, річковий, озерний). Природно - антропогеннi ресурси становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та обєкти яких мають особливу рекреаційну, наукову, естетичну, природоохоронну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та обєктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння в підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.

Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та обєктів природно - заповідного фонду інших категорій та інших земель і належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників. Б) створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та обєктів; в) проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; г) проведення екологічної освітньо - виховної роботи.

Зонування проводяться згідно з положенням про національний природний парк та проектом організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і обєктів, що затверджуються кабінетом міністрів україни.

Збереження цінних природних та історико - культурних комплексів та обєктів; створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і обєктів; сприяння екологічній освітньо - виховній роботі. Памятниками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані. Оголошення заказників, памяток природи, заповідних урочищ проводиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних обєктів у їх власників або користувачів. Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються дендрологічним і зоологічним паркам, на території яких забороняється діяльність, не повязана з виконанням покладених на них завдань. Парками - памятниками садово - паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх та використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Охарактеризуйте функціонально - організаційну структуру туристського комплексу опишіть планувальну структуру приміщень лікувально - оздоровчого призначення назвіть і охарактеризуйте функціональні групи приміщень лікувально - оздоровчого комплексу туристського готелю. Процеси суспільного обслуговування принципи формування планувальної структури приміщень суспільного призначення планувальна структура громадських приміщень склад та функції кожної групи приміщень для загального використання. Античний стиль романський стиль готичний стиль ренесанс бароко рококо класицизм ампір конструктивізм модерн та усі його напрямки еклектика хай - тек, неофункціоналізм, мінімалізм, тощо змішані стилі. Основні етапи розвитку архітектури відпочинку архітектурний стиль суспільна архітектура в період класицизму архітектурне середовище відпочинку стародавнього світу архітектурне середовище відпочинку середньовіччя (xi – xiv ст. Рекреаційні регіони україни визначення рекреаційного району види рекреаційної діяльності за природними умовами визначення рекреаційної зони критерії планувальної організації рекреаційної зони загальні тенденції розвитку рекреації в світі рекреаційний простір.