поняття і види доказів в адміністративному процесі

поняття і види доказів в адміністративному процесі

Докази слугують засобом для встановлення судом обставин в адміністративній справі, без них здійснення правосуддя в адміністративній справі було б неможливим. Доказом є не факт, обставина, а фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які бе­руть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

138 кас україни – це об­ставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечен­ня або які мають інше значення для вирішення справи (причи­ни пропущення строку для звернення до суду тощо) та які на­лежить встановити при ухваленні судового рішення у справі. ґрунтуючись на принципі офіційного з ясування всіх обста­вин у справі, адміністра­тивний суд повинен вживати передбачені за­коном заходи, необхідні для з ясування всіх обставин у справі, у тому числі витребовувати з власної ініціативи докази яких, на думку суду, не вистачає. Основними засобами доказування в них будуть зазвичай письмові докази, зокрема текст рішення і різні додаткові матеріали, які були підставою для його прийняття; пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників з приводу змісту рішення та його обґрунтування. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

При розгляді справ відповідно до кодексу адміністративного судочинства україни знання про факти може мати різне процесуальне значення та по - різному застосовуватися. Так, при розгляді адміністративних справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, у тому числі справ, пов’язаних з виборчим процесом, для позивача достатньо повідомити суд про факти, а обов’язок щодо доказування лежатиме на відповідачеві. При розгляді інших категорій справ позивачу слід спочатку отримати знання про факти, зібрати фактичні дані й лише після цього використовувати їх як аргумент при побудові логічного висновку.

За правилом, прямий доказ має безпосередній, однозначний зв’язок, що встановлює або спростовує наявність певної обставини (наприклад, рішення міської ради – прямий доказ пленарного засідання депутатів ради). Якщо для обґрунтування висновку по адміністративній справі іноді достатньо одного прямого доказу, то один непрямий доказ ніколи не буває достатнім для обґрунтування правильного висновку про факт. Він мотивує свою позицію тим, що письмові докази завжди виходять від конкретних осіб і не має значення, що зміст закріплений на матеріальному об’єктіс. Цюра пропонують докази, отримані за допомогою технічних засобів, виділити в самостійний вид через необхідність особливого ставлення до їх доказового значення. Звуко - і відеозапис, фотографії, інформацію, отриману через інтернет, комп’ютерні програми, бухгалтерські розрахунки, висновок експерта, що ґрунтується насамперед не на його досвіді або знаннях, а на комп’ютерній обробці наданого матеріалу тощо в. Сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що мають значення для справи, можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки2. Визнання стороною в суді обставин, якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду обов язковим, якщо суд має сумнів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь - які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Речові докази, які є об єктами, що вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям у порядку, встановленому кму.

Для з ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд призначити експертизу і доручити її проведення відповідній експертній установі або конкретному експерту.

Якщо проведення експертизи доручено експертній установі, її керівник має право доручити проведення експертизи одному або кільком експертам, якщо судом не визначено конкретних експертів, у разі потреби - замінити виконавців експертизи, заявити клопотання щодо організації проведення досліджень поза межами експертної установи.

В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов язків. Коли, де, ким (ім я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. У висновку експерта також зазначається, що експерта попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов язків. Якщо експерт під час проведення експертизи виявить факти, що мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він може включити до висновку свої міркування про ці обставини.

По - друге, необхідністю захисту суду від аналізу та оцінки інформації, яка була здобута з використанням непередбачених законодавцем методів і заходів, тому докази, одержані у встановленому законом порядку, є допустимими, а з порушенням закону — не беруться до уваги судом при вирішенні справи.

Причому обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Залежно від того, чи розкривають докази безпосередньо суть адміністративної справи або будь - який побічний факт, що служить передумовою для розкриття суті справи, вони поділяються на прямі та непрямі. 76 кас україни інформація сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, законодавець називає поясненнями.

Стаття 139 кас україни визначає порядок надання та процедуру закріплення інформації, яка законодавцем визначена як пояснення осіб, які беруть участь у справі. Ця глава закріплює процесуальний статус двох груп учасників цього процесу — особи, які беруть участь у справі, та інші учасники адміністративного процесу, тому інформація, яка надходить до суду від осіб, які належать до різних груп, має різну назву, порядок її закріплення та дослідження і оцінки.

139 кас україни підкреслює значимість інформації, що міститься у поясненнях позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору і бере участь на стороні позивача, та пояснення третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог, суд може зобов язати сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремо пояснення щодо кожної з них. 139 кас україни, в якому підкреслюється, що сторони або інші особи, що беруть участь у справі, висловлюються нечітко або з їхніх слів не можна дійти висновку про те, чи визнають вони обставини, чи заперечують проти них, суд може зажадати від них конкретної відповіді — так чи ні. Тобто суд повинен перевірити непрямі докази, які надані свідком, тому інформація цих осіб вже визнається як прямі докази, але на них розповсюджується статус свідка, визначений ст. Однак фізична особа має право відмовитися від давання показань щодо себе, членів сім ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім ї або близький родич цих осіб). Особа, яка бере участь у справі, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинна зазначити його ім я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов язаних з викликом до суду.

Тобто кас україни вводить у дію новий засіб отримання інформації від особи про відомі їй обставини, які мають значення для справи, — допит — це опитування обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка для з ясування чого - небудь. Особливу увагу суд повинен приділити інформації, яка підпадає під дію закону україни про державну таємницю, який регулює суспільні відносини, пов язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці, з метою захисту національної безпеки україни.

1 закону україни є вид таємної інформації, яка охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошування яких може завдати шкоди національній безпеці україни і які визнані в порядку, встановленому цим законом, державною таємницею та підлягають охороні державою. Перелік відомостей, які відповідно до рішень державних експертів з питань таємниці становлять державну таємницю, зазначений у зведеній відомості, затверджений наказом голови служби безпеки україни № 52 від 01. У числі будь - якої інформації, яку здатні містити такі об єкти, може бути й інформація, необхідна для встановлення об єктивної істини і винесення обґрунтованого правозастосовного акта. Таким чином, речові докази — це зібрані, перевірені та оцінені у встановленому порядку предмети матеріального світу, властивості яких свідчать про обставини, що мають значення для справи.

Речові докази, які є об єктами, що вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям у порядку, встановленому кабінетом міністрів україни.

Об єктивне, аргументоване, основане на законі вирішення справ, що входять до компетенції адміністративних судів і стосуються діяльності різноманітних галузей та сфер державної діяльності, потребує знань, які виходять за межі тих, якими повинні володіти судді таких судів. Expertus — досвідчений, випробуваний) — вивчення, перевірка, аналітичне дослідження, кількісна чи якісна оцінка висококваліфікованим фахівцем, установою, організацією певного питання, явища, процесу, предмета тощо, які вимагають спеціальних знань у відповідній сфері суспільної діяльності. 69 кас україни) суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

82 кас україни ретельно викладено реквізити, які повинні бути зазначені у висновку експерта, але суддя, оцінюючи такий висновок, повинен пам ятати, що схема та реквізити висновку співробітника експертних установ, на яких поширюється дія закону україни про судову експертизу, дещо відрізняється від тієї, що запропонована вимогами цієї статті. У заключній частині висновки дослідження викладаються у вигляді відповідей на поставлені запитання в тій послідовності, в якій вони викладені у його вступній частині. По - перше, в ухвалі про призначення комплексної експертизи зазначається її назва та установа (установи), експертам якої (яких) доручено її проведення, а у разі участі в її проведенні особи, яка не є співробітником експертної установи, — також її прізвище, ім я та по батькові. По - друге, у випадках, коли проведення комплексної експертизи доручено експертам декількох установ, у постанові (ухвалі) про її призначення зазначається, яка з них є провідною, тобто яка з них здійснює організацію проведення експертизи, зокрема координацію роботи експертів і зв язок з особою або органом, які призначили експертизу.

Про - третє, постанова (ухвала) про призначення комплексної експертизи направляється в кожну з установ - співвиконавців, а також особі, яка не є працівником експертної установи.

У вступній частині додатково зазначається прізвище голови експертної комісії і дані про попередні експертизи, якщо їх результати мали значення для вирішення питань, поставлених перед комплексною експертизою; дослідження, які проводились окремими експертами, описуються у відповідних розділах досліджувальної частини із зазначенням прізвищ експертів; узагальнення та оцінка результатів досліджень фіксується в синтезувальному розділі досліджувальної частини висновку експертизи.

Підставою цього ставлення є оцінка висновку експерта судом — або висновок експерта є неповним або неясним, або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумніви в його правильності. Тобто підставою призначення додаткової або повторної експертизи є незадоволення суду якістю проведеної експертизи, висновок якої був предметом дослідження в судовій справі. Додаткова експертиза може бути призначена, якщо суд визнав висновок експерта неясним або неповним, у зв язку з чим суд повинен винести ухвалу про призначення додаткової експертизи для роз яснення додаткових питань, пов язаних з попереднім експертним дослідженням. На відміну від додаткової експертизи, яка призначається у випадку неясності або неповноти висновку експерта, повторна експертиза призначається тоді, коли висновок експерта буде визнано необґрунтованим, або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумніви в його правильності. 78 кас україни встановлює, що за дорученням суду, що розглядає справу, свідок, який не може з поважних причин прибути в судове засідання і проживає (перебуває) за межами територіальної підсудності адміністративного суду, що розглядає справу, допитується суддею адміністративного суду, який знаходиться за місцем проживання (перебування) свідка. Відповідно до вимог цієї статті свідок, який не може прибути у судове засідання внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин, допитується судом за місцем його проживання (перебування). У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє суду клопотання про його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за поставленими питаннями.

У разі постановлення ухвали суду про припинення проведення експертизи експерт зобов язаний негайно подати матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.

Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Кожен доказ — носій інформації про те чи інше явище, факт, він становить зміст доказу і може бути одержаний при простому розгляді доказу або шляхом експертного дослідження, якщо необхідні спеціальні пізнання. Верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з ясування всіх обставин у справі. У ній відзначається, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об єктивному дослідженні. Докази можуть бути дослідженні й поза приміщенням — у місці находження того чи іншого доказу, у разі якщо суд дійде висновку про доцільність цієї процедури.

78 кас україни суд може допитати свідка за місцем його проживання або перебування з ініціативи суду, який розглядає справу, за клопотанням сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, чи самого свідка. За дорученням суду, що розглядає справу, свідок, який не може поважних причин з явитися в судове засідання і проживає за межами територіальної підсудності адміністративного суду, що розглядає справу, допитується суддею адміністративного суду за місцем проживання свідка. Свідок, який не може прибути у судове засідання внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин, допитується судом за місцем його перебування. Однак кожний доказ займає у структурі доказування своє особливе місце, тому суд проводить оцінку кожного доказу, спираючись на його специфіку, й тільки після цього робить загальну оцінку доказам, які є у справі. 76 кас україни сторони, треті особи або їх представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що мають значення для справи, можуть бути за їх згодою допитані як свідки, однак при цьому ці особи попереджаються про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань (ст. 8), тому рівень об єктивності інформації, яка міститься у показаннях сторін, кожна з котрих має особливі інтереси у справі, в той час коли свідок не повинен їх мати, є різним. Оцінюючи їх, суд може дійти висновку про їх неякісність (немає відповіді на поставлені завдання, неясність висновку тощо), може призначити повторну або комплексну експертизу.

Своєю чер­гою фактичні дані, тобто відомості про факт — це інфор­мація, завдяки якій у суду виникає можливість достовірно, об єктивно сприйняти факт, що має значення правильного вирішення справи.

Докази — це різновид інформації, під якою слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспіль­стві, державі та навколишньому природному середовищі^. Докази як відомості про факти представляють собою відо­браження реальних фактів, є їх відтворенням, яке дозволяє судити про властивість цих фактів вже після того, як вони стали надбанням минулого. Докази, які використовують для прийняття об єктивного, повного та законного рішення по адміністративній справі, мають відповідати певним вимогам, тобто докази мають бути належними та допустимими (ст. і) чи стосується даний доказ публічно - правового спору взагалі та якою мірою (визначається належність доказу до адміністративної справи); 2) наскільки повно даний доказ під­тверджує наявність чи відсутність певних обставин публіч­но - правового спору; 3) звідки (з якого джерела) походить до­каз, який використовується у даній адміністративній справі. 4) яким ч1иі0м (у якій формі) доказ відтворений ззовні, у ви­гляді чого він представлений; 5) чи дотримано вимоги проце­суального закону щодо форкпі та способу отримання доказу.

Змішаними доказами є, наприклад, висновок експерта, повідомлення, надіслане за допомогою засобів стільникового зв язку (8м8 - повідомл - ення), дискета із записаним на ній файлом тощо. Докази, змістом яких є відомості про фрагментарні (ви­біркові) факти, які до предмету доказування не входять, однак у силу свого об єктивного зв язку із ним, дають підстави для висновку про наявність чи відсутність досліджуваного право­вого спору, іменуються непрямими (опосередкованими, побіч­ними). Натомість похідні докази відтворюють (несуть) у собі ін­формацію, яка зафіксувалась у них не внаслідок самих обста­вин, що доводяться, а внаслідок перенесення даних із іншого джерела, з інших рук. Тому, оскільки такі докази відтворюють факт, що дослі­джується опосередковано, а кожна проміжна ланка збільшує імовірність втрати чи спотворення інформації, його достовір­ність потребує особливої перевірки.

Для того щоб конкретний доказ був взятий до уваги судом та залучений до адміністративної справи, необхідно, щоб він був наділений такими ознаками, як належність та допусти­мість. Правило належності вимагає, аби суд визначив, по - перше, які факти підлягають встановленню у справі (предмет доказу­вання); по - друге, які факти необхідні для встановлення кожно­го окремо узятого факту.

Таким чином, правило належності грунтується і) на зв язку, справді існуючому між доказами і фактами предмета доказування та 2) на визнанні судом значи­мості такого зв язку^. По - друге, обставини, які, за законом, мають бути підтвер­джені певними засобами доказування, не можуть підтверджу­ватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

%ювана на встановлення фак­тичних обставин публічно - правового спору та дійсних прав і обов язків учасників спірних правовідносин, необхідних для правильного вирішення такого спору по суті. Мовано доказову діяльність суду та учасників пуб­лічно - правового спору; це юридична категорія, на пізнання якої спрямовано всю доказову діяльність суду і осіб, які бе­руть участь у справії. Чітке визначення судом змісту предмета доказування має прикладне значення, оскільки, по - перше, вказує на коло фактів, які необхідно з ясувати чи встановити у судовому засіданні, по - друге, обумовлює межі судового доказування, по - третє, визначає конкретні засоби доказування, необхідні для здійснення доказування у справі, по - четверте, персоніфікує суб єкта, зобов язаного довести ті обставини, на яких грунту­ються його вимоги чи заперечення, по - п яте, визначає засіб за­хисту відповідача проти первісного позову.

Виходячи із значення предмета доказування, необхідно з я­сувати, які саме елементи утворюють його зміст, що саме ма­ють довести сторони та суд у межах адміністративного процесу.

Оскільки, як правило, у судовому засіданні перевіряються факти та обставини, про які стверджують сторони публіч­но - правового спору, то, відповідно, адміністративний суд має перевірити їхню достовірність. Стахівський розглядає предмет доказу­вання як передбачену законом сукупність обставин, які підля­гають обов язковому встановленню у кожній справі з метою її правильного вирішення. Марєєвим, на переко­нання яких до його складу відносяться факти матеріально - пра­вового характеру, які визначають взаємовідносини учасників юридичного конфлікту, який має вирішуватись судом, у сфері матеріального права. Штефаном, який, на переконання вченого, утворе­ний із таких елементів; а) обставини, якими позивач обґрун­товує свої вимоги (підстава позову); б) обставини, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстави заперечення); в) інші обставини, що мають значення для правильного ви­рішення спору між сторонами.

Щойно наведені тлумачення предмета доказування, хоча дещо і відрізняються одне від одного, однак в цілому розкри­вають характерну ознаку такого предмета — наявність у його змісті а) фактів (обставин), про які стверджують чи які спро­стовують сторони спору, а також б) інших обставин, які мо­жуть суттєво вплинути на остаточне рішення у справі. Такі обставини (факти), встановлені судом у порядку іншо­го адміністративного процесу чи іншого судочинства (цивіль­ного, господарського), отримали назву преюдиціальних (від лат. Такі судові рішення є обов язковими для адмінютративного суду, шо розглядає справу про правові наслідки дій чи без­діяльності особи, шодо якої ухвалено вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинила його ця особа. Позаяк метою судового доказування є з ясування та вста­новлення невідомих суду фактів, то, відповідно, цілком при­родно, що потреби доводити загальновідомі факти немає. Судове рішення має ґрунтуватись на матеріалах, розглянутих під час вирішення справи у судовому засіданні, досліджених судом за участю осіб, які беруть участь у справі. Відтак, позапроцесуальне знання суду про той чи інший факт, який не можна визнати загальновідомим, але такий, що має відношення до справи, не можна використати в якості об­ґрунтування рішення суду.

Обставини, які визнаються сторонами, за умови, що проти цього 1) не заперечують сторони і 2) в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. із урахуванням обставин, які мають доводитьсь у судовому засіданні та тих обставин, які не доказуються в адміністратив­ному процесі, предмет доказування можна представити таким чином. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв’язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором. іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку.

іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана верховною радою україни.

Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи.

Речові докази повинні бути докладно описані у протоколі огляду і, за необхідності та можливості, їх суттєві особливості сфотографовані або зафіксовані у відеозапису або в інший подібний спосіб, після чого вони підлягають опечатуванню. Речові докази, які є об’єктами, що вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються особам, які відповідно до закону мають право ними володіти.

За клопотанням державних експертних установ такі речові докази можуть бути передані їм для використання в експертній та науковій роботі у порядку, встановленому кабінетом міністрів україни.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео - та звукозаписи тощо), веб - сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону україни про електронні довірчі послуги.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.

Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

За заявою особи, яка надала суду оригінал електронного доказу на матеріальному носії, суд повертає такий матеріальний носій, на якому міститься оригінал доказу, цій особі після дослідження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами кодексу адміністративного судочинства україни.

Відповідно до положень частини 1 статті 77 кодексу адміністративного судочинства україни кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Положеннями статті 78 кодексу адміністративного судочинства україни визначено підстави звільнення від доказування обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом. Доказування в адміністративно - судовому процесі займає найважливіше місце і є центральним елементом судового процесу, що допомагає визначити об’єктивну істину по справі, а також всі елементи того чи іншого спору про право. Даний процес є як дуже важливим так і багатоступеневим, маючим свої складові та елементи, а також фактори, що формують мету цього процесу – предмет, та його певні межі. Але не слід забувати, що даний процес на пряму залежить від фактичних даних по справі, даних правового характеру, на які кожна зі сторін процесу покладається та використовує під час судового засідання з метою доказати суду свою позицію вірною, а також на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги сторін. Основну різницю між доказами у всіх процесах становить їх природа, а також певні ознаки, за якими вони можуть бути віднесені до адміністративно - судового процесу.

А) якщо вона містить дані про наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення; б) якщо вона одержана в порядку та з джерел, передбачених законом. Такі фактори формують ознаки, що відрізняють адміністративні докази від всіх інших, адже склад правовідносин, позовні вимоги і те на чому вони грунтуються, сфера правовідносин та інші юридичні факти, що до них відносяться є різними як і власно кажучи фактичні дані з цих правовідносин. 2) докази як відомості про факти представляють собою відображення реальних фактів, є їх відтворенням, яке дозволяє судити про властивість цих фактів вже після того як вони стали надбанням минулого; 3) докази можуть бути представлені у різній формі. По - перше, вона містить дані про наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винності особи в його здійсненні і інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ними оперують уповноважені і зацікавлені особи і встановлюють фактичні обставини, які покладаються в основу рішень, що приймаються у справі в галузі права, тобто по юридичних справах. Тобто, якщо ми говоримо про сторони адміністративного суду, то ми повинні враховувати не лише фізичних чи юридичних осіб, як скажімо в цивільному чи кримінальному процесах, а й державних службовців, з їх правами, статусом та сферою дії. Тобто, це можуть бути дані щодо неправомірності нормативно - правового акту в цілому, а можуть бути й дані щодо неправомірних дій конкретним державним службовцем щодо фізичної чи юридичної особи, вираженої в формі дії або бездіяльності, закріплених в кпап, а також таких, предметом яких можуть бути події справжнього часу або майбутнього. З цією метою сторона позивача повинна надати конкретні фактичні дані – інформацію правового характеру, яка свідчила б про такі події, та яка б чітко регламентувала їх настання. Під час розгляду та вирішення публічно - правового спору фак­тичні обставини справи встановлюються за допомогою чітко визначеного кола засобів доказування. 76 кас україни) — особливі процесуальні дії щодо по­відомлення суду про відомі їм повідомлення, які мають зна­чення для правильного вирішення адміністративної справи.

Пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про ві­домі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюють­ся поряд з іншими доказами у справі. Сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм об­ставини, що мають значення для справи, можуть бути за їх­ньою згодою допитані як свідки.

Суд може допитати свідка за місцем або у місці його про­живання (перебування) з ініціативи суду, який розглядає спра­ву, за клопотанням сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, чи самого свідка. За дорученням суду, що розглядає справу, свідок, який не може з поважних причин прибути в судове засідання і прожи­ ває (перебуває) за межами територіальної підсудності адмі­ністративного суду, що розглядає справу, допитується суддею адміністративного суду, який знаходиться за місцем проживан­ня (перебування) свідка. Свідок, який не може прибути у судове засідання внаслідок хвороби старості, інвалідності або з інших поважних причин, допитується судом у місці його проживання (перебування). Якшо свідок відмовляється з явитися до залу судового за­сідання, вчиняє протиправні дії, пов язані із виконанням обо­в язків свідка, до нього можуть бути застосовані заходи при­мусу, або ж його притягуватимуть до юридичної відповідаль­ності. Так, у разі неявки до суду належно викликаного свідка, який без поважних причин не прибув у судове засідання або не повідомив причини неприбуття, згідно із ч. 272 кас україни, щодо нього може бути застосовано привід до суду через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід дер­жави витрат на його здійснення. Якщо ж свідок проявляє неповагу до суду, яка проявляєть­ся у злісному ухиленні від явки в суд або в непідкоренні роз­порядженню головуючого чи в порушенні порядку під час су­дового засідання, до нього можуть застосувати адміністративні стягнення у вигляді а) штрафу від шести до дванадцяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або б) адміністра­тивний арешт на строк до п ятнадцяти діб (ст. Завідомо неправдиве показання свідка в суді карається ви­правними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років (ст. Відмова свідка від давання показань без поважних на те причин, від виконання покладених на нього обов язків у суді карається штрафом від п ятдесяти до трьохсот неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців (ст. Однак не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання в суді щодо себе, а також членів її сім ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Узагальнюючи особливості участі свідків у розгляді та ви­рішенні адміністративної справи, наведемо ознаки, які відріз­няють його від інших учасників процесу.

За необхідності, допитаними в якості свідків можуть бути будь - які особи, якщо суд визнає їх показання необхідними; — свідок належить до осіб, які не мають юридичної зацікав­леності шодо результатів справи, він не є учасником спір­ного матеріального правовідношення; — свідок є носієм відомостей про факти у результаті збігу об­ставин. 1) чи безпосередньо сприймаючи події, які є обста­винами даної справи, 2) чи отримуючи відомості про факти від інших осіб; — на свідка покладається два основних обов язки — з явитися до суду у призначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини справи.

79 кас україни) — документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь - які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Речовими доказами є також маг­нітні, електронні та інші носи інформації, шо містять аудіові­зуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Речові докази, які є об єктами, що вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповід­ним підприємствам, установам або організаціям у порядку, встановленому кабінетом міністрів україни.

Один примірник акта зберігається у судовій справі, один — у номенклатурній справі суду, а один примірник із до­лученою до нього копією судового рішення передається відпо­відному підприємству.

Для з ясування обставин, шо мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, тех­ніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд призначити експертизу і доручити її проведення відпо­відній експертній установі або конкретному експерту.

Підставою для проведення експертиз є передбачений зако­ном процесуальний документ (постанова, ухвала) про призна­чення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом). Підставою проведення експертного дослідження є письмо­ва заява (лист) замовника (юридична або фізична особа) з обов язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв язанню, а також об єктів, що надаються. Або кільком експертам, якщо судом не визначено конкретних експертів, у разі потреби — замінити виконавців експертизи, заявити клопотання щодо організації проведення досліджень поза межами експертної установи.

В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає ек­сперта про кримінальну відповідальність за завідомо неправ­дивий висновок та за відмову без поважних причин від вико­нання покладених на нього обов язків. Коли, де, ким (ім я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведе­на експертиза, хто був присутнім при проведенні експертизи, запитання, що були поставлені експертові, які матеріали ек­сперт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені внаслідок цього висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом запитання. У висновку експерта також зазначається, що експерта попе­реджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправ­дивий висновок та за відмову без поважних причин від вико­нання покладених на нього обов язків. Якщо експерт під час проведення експертизи виявить фак­ти, що мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені запитання, він може включити до висновку свої міркування про ці обставини.

З огляду на зміст, суб єктів проведення та специфіку про­ведення експертизи, яка може бути проведена у адміністра­тивній справі, розрізняють такі її види.

До проведення таких експертиз, у разі потреби, залучають фахівців установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інших фахівців, які не працюють у державних спе­ціалізованих експертних установах. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неяс­ним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам) (ст. Якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або ви­кликає сумніви в його правильності, судом може бути призна­чена повторна експертиза, яка доручається іншому експер­тові (експертам). Зміст, порядок та особливості проведення судових експер­тиз урегульовано наказом міністерства україни про внесен­ня змін та доповнень до інструкції про призначення та прове­дення судових експертиз та науково - методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затвер­джених наказом міністерства юстиції україни від 08. 1) криміналістична, 2) ґрунтознавча, 3) біологічна, 4) екологічна, 5) інженерно - технічна, 6) еконо­мічна (у тому числі бухгалтерська), 7) товарознавча, 8) автото - варознавча, 9) оціночна (у т. Оцінка цілісних майнових ком­плексів; 10) оцінка будівельних об єктів та споруд; 11) оцінка машин, обладнання, транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів); 12) експертиза охорони прав на об єк­ти інтелектуальної власності; 13) психологічна, 14) мистецтво­знавча. З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судо­вої практики експертні установи можуть організовувати прове­дення інших видів експертизи (крім судово - медичної та судо - во - психіатрично о. Враховуючи роль принципу змагальності у забезпеченні пошу­ку істини у справі, адміністративним процесуальним законо­давством надається право і встановлюються обов язки сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, подати свої докази або повідомити про них суд до початку судового засідання щодо розгляду справи.

Однак зацікавлені особи не завжди ма­ють у своєму розпорядженні належні докази, або ж ці докази згодом можуть бути втрачені (зникнути чи бути знищені) чи доступ до них буде ускладненим. По­треба витребувати та оглянути, наприклад, письмові докази може виникнути у разі передання документації до держав­ного архіву, інформація із якого згодом може бути отрима­на лише через значну кількість часу.

Заява, подана до суду із клопотанням про забезпечення до­казів, має містити ряд необхідних реквізитів, наявність яких є необхідною для задоволення такої заяви.