зарубинецька та черняхівська культура східних слов ян

зарубинецька та черняхівська культура східних слов ян

Тут було досліджено залишки безкурганного могильника, серед супровідного інвентарю були виявлені бронзові фібули і специфічна кераміка, ці пам ятки відносять до ііі ст. Обряд поховання, могильники характерні для зарубинецької культури були ґрунтові і без курганні поховання, тіло спалення в урнах чи у ямах, існував поховальний інвентар. Поширена на території лісостепового подніпров я між дінцем і дністром та прутом і вздовж буга, а також на південному сході польщі, чехії, словаччини, угорщини, румунії, болгарії. Була розвинена торгівля з римськими колоніями, звідки імпортувалися амфори, скляні кубки, глиняний посуд; у торговельних операціях вживалися римські монети.

В період свого розквіту, який припадає на iii — iv ст вона обіймала більшу частину сучасних українських і молдовських земель та суміжні з ними райони польщі, румунії, росії. Розвинуту економіку, основою якої були землеробство та ремісництво; інтенсивний обмін з античним світом; близькість форм кераміки, виробів з металів і кістки; розміщення поселень на розлогих схилах річок та струмків; поширення безкурганних могильників. Утім існували й місцеві особливості — в поховальному обряді, кераміці, житлобудівництві, що дало підстави виділити три локальні групи черняхівських пам яток, пов язані з певними регіонами.

Відмінності матеріальної та духовної культури пояснюються неоднорідністю етнічного складу черняхівської людності, куди входили іраномовні скіфи та сармати, які переважали в північному причорномор ї; фракійці — гети й даки, що мешкали в межиріччі дунаю та дністра, де відчувався також сарматський вплив; східнослов янські антські племена, пов язані з лісостеповою зоною україни; готи — східногерманське плем я, сліди перебування котрого виявлено в західній волині, верхів ях південного бугу, а також в окремих регіонах північного причорномор я. Так, візантійський історик прокопій кесарійський писав, що слов янами і антами не править один муж, але здавна живуть вони громадським правлінням, і так усі справи, добрі чи лихі, вирішують спільно. Племена антів часто не жили в злагоді між собою, але в часи небезпеки вибирали талановитого полководця або князя і тоді авторитет його влади визнавав весь народ. Кераміка зарубинецької культури вироблялася в основному вручну і мала чорний колір, а кераміка черняхівської культури вироблялася з допомогою гончарного кругу і мала сірий колір. У декількох городищах було знайдено обвуглені рештки проса і пшениці, що вказує на досить високий рівень хліборобської культури антів, в інших городищах знайдено склади озброєнь, що засвідчує високий рівень військової культури антів. Знахідка скарбів в околицях середнього дніпра, зокрема мартинівського скарбу, засвідчила, що золоті, срібні та бронзові прикраси інкрустувались самоцвітами.

Розкопки археологами сотень селищ і городищ антської доби засвідчують, що правобережна україна від києва до карпат була густо заселена праукраїнськими племенами, що мали високий рівень культури.

Місцеві племена перебували вже на стадії готовності до утворення ранніх держав, аналогічних варварським королівствам західної європи, що засвідчують знахідки під час розкопок слов янських поселень так званої зарубинецької (ii ст. Однак численні спроби утворити стійкий державний організм на українських землях постійно закінчувалися черговою поразкою від дружин степових імперій, протистояти яким у племінних і міжплемінних князівств не вистачало сил. Підтримуючи різноманітні зв язки із сусідами, праукраїнські східнослов янські племена в соціально - політичному, економічному, етнічному ї культурному планах у цей час становили спільність, здатну протистояти будь - якій експансії ззовні. Наголошуючи на цьому, писемні джерела згадують і про політичні центри цієї спільності — куявію, славію, артанію, пізніше — про могутнє політичне об єднання — руську землю в подніпров ї, відоме далеко за межами тогочасного східнослов янського світу.

Досягнення східнослов янських народів у господарській діяльності, багата і різнопланова народна творчість, мораль, героїчна боротьба за незалежність з кочівниками, поступове об єднання в єдиній державі — київській русі — сприяли розвитку своєрідної, неповторної матеріальної та духовної культури.

До цієї доби відносять знайдені у середньому подніпров’ї срібні рельєфи із зображенням людини і фантастичних тварин міфологічного і казкового характеру.

Вона сформувалась як самостійна на базі зарубинецької під певним впливом окремих елементів черняхівської культури й утвердилась на просторі від середнього та верхнього подніпров’я до курського посейм’я. З відкриттям та поширенням заліза в історії стародавнього населення україни розпочалася нова епоха, позначена докорінним зламом старих соціально - економічних структур. Кіммерійці першими на території україни освоїлитехнологію залізного виробництва із болотяних руд, а також металообробку, яка допомогла кардинально поліпшити озброєння кінних дружин. У скіфському суспільстві утверджується рабовласництво, розвивається державність, виникає скіфське царство, територія якого простягалася від дунаю до дону (vi – iv ст. Царських скіфів, скіфів - воїнів, що заселяли причорноморські степи і займалися скотарством, та скіфів - землеробів, які жили в основному у лісостеповій зоні подніпров я. Скіфська релігійно - міфологічна система сполучала у собі елементи зооморфної символіки звіриного стилю з антропоморфною міфологемою, поєднуючи вірування трипільської культури, елементи тотемів скотарської культури з впливом грецької міфології. На весь світ відомі такі шедеври мистецтва, як золотий гребінь з кургану солоха, на якому зображений бій скіфів з греками, золота оббивка горита з кургану чортомлик, деталі кінської упряжі, одягу, головних уборів, металевий посуд. Пріцака, від скіфів українці успадкували деякі елементи одягу (білу сорочку, чоботи, гостроверху козацьку шапку), окремі деталі озброєння (сагайдак, пернач), запозичили окремі слова (собака, топір та ін. Зокрема, під впливом сарматської культури у слов’ян змінився тип поховань і поховальний ритуал, а наділення дзеркал особливою магічною силою простежується і в українському світогляді. Вуздечки шляхетних вершників оздоблювали фаларами — круглими бляхами із золота або срібла, прикрашеними рельєфними зображеннями або рослинним орнаментом. Про швидке поширення серед місцевого населення прогресивних методів металообробки, гончарного ремесла свідчить досить високий рівень розвитку місцевої економіки та культури.

Кераміка зарубинецькоі культури вироблялася в основному вручну і мала чорний колір, а кераміка черняхівської культури вироблялася з допомогою гончарного кругу і мала сірий колір. Слов яни — це один з величезних давньоевропейських етносів, що, на відміну від інших народів, з певним запізненням включився в сферу тих історичних подій. Матеріали археологічних розкопок засвідчують, що стародавні слов яни, починаючи з часу їх виділення з індоєвропейської групи і аж до раннього середньовіччя, постійно змінювали місця свого проживання. Реконструкція культури слов янських племен на основі вивчення літописів, стародавніх історичних хронік, спогадів купців і мандрівників, фольклору, мови, археологічних даних, стародавньої історичної літератури тощо. Відомий дослідник української культури дмитро антонович вважає, що цей додаток бог скотій треба розуміти як вказівку на те, що скотина в ті самі часи була монетною одиницею. У стародавніх слов ян бог волос був богом торгівлі, покровителем купців і в тих випадках, коли договори мали комерційний характер, вони мали бути скріплені, крім військового елементу, ще й комерційним елементом, тобто посиланням на авторитет бога торгівлі. Першими, хто залишив відомості про наших предків, були римські історики тацит, пліній, птоломей, грецькі й арабські філософи, пізніше німецькі, польські, шведські купці та мандрівники.

Достовірнішими, на думку дослідників історії культури, є археологічні, лінгвістичні, етнографічні джерела, аналіз яких дає підставу вважати, що формування східнослов янських племен та їх культури почалося ще в кам яному віці, тобто в 2 тис. Але фіксація починається з того часу, коли наші далекі предки вийшли на історичну арену європи як більш - менш сформована суспільно - політична сила (приблизно середина і тис. (зокрема йордан, менандр протиктор, прокопій кесарійський, феофалій сі - мокатта, маврикій стратег) пишуть про слов ян, називаючи їх антами, венедами і склавінами.

Вони характеризують слов ян як численний, культурний і соціальноактивний народ, який бере участь у політичному й культурному житті південно - східної європи.

Українські і молдавські археологи виявили в цьому регіоні археологічні пам ятки iii—v ст що за стилем житлового будівництва, формою поховального обряду та характером кераміки дуже близькі до слов янських пам яток верхнього і середнього подніпров я. Особливе місце в лінгвістиці має картографування архаїчних слов янських гідронімів і топонімів, що дає змогу визначити шляхи і райони розселення стародавніх слов ян. Удольп зробив висновок, що стародавні слов янські гідроніми компактно розсіяні у верхів ї пруту та середньому й верхньому подністров ї і досягають аж верхів я вісли.

На шляху розв язання проблем походження і розвитку слов янської культури ще зустрічаються чималі труднощі, оскільки порівняльне мовознавство має власні слабкі місця. Такий підхід, виявився досить плідним, особливо після відкриття поселень дзєдзіцької, полонинської, пеньківської і празької культур v— vii ст що дало можливість заповнити хронологічну прогалину між культурою першої і другої половини 1 тис. їх географія охоплювала землі від верхів я дніпра і прип яті на півночі до балкансько - го півострова на півдні; потім від верхів я десви і сейму на сході до межиріччя ельби і заале на заході. Таким чином, культури слов янських етносів генетично взаємозв язані і розвивались на основі спадкоємності, їх носії належали до споріднених груп населення, яке мешкало на величезній території (в межиріччі дніпра і вісли) і започаткувало формування східнослов янської етнічної спільноти та її культури.

Археологічні дослідження стародавньої культури допомогли розкрити складність процесів етнокультурного розвитку на території південно - східної європи на рубежі і тис. Цей період характерний безперервним заселенням слов янськими племенами територій і розвитком їх культур, а також зовнішніми впливами на слов янську культуру (зокрема іранського, фракійського, германського, балтського і тюркського культурних компонентів). Виокремлення в складі черняхівської культури різноетнічних груп населення, відокремлення або поступова асиміляція місцевим народом усіх здобутих культурних цінностей — одна з важливих закономірностей історичного розвитку культури стародавніх слов ян. Проте ретроспективно - типологічний метод досліджень не слід абсолютизувати, оскільки він дає позитивні наслідки лише при наявності матеріалів усіх ланок хронологічного ланцюга, що знаходяться в полі вивчення. Виявилось, що стародавнім слов янам довільно приписувались археологічні культури, що були знайдені на окремих територіях, заселених слов янськими народами від пізнього середньовіччя й донині. Одні дослідники вважають, що розвиток української культури почався в епоху середньовіччя, а до того культуротворчий процес не раз руйнувався внаслідок активних міграційних процесів та нападів різних завойовників. Окремі етноси можуть виникати і гинути, розквітати і занепадати, але культурні надбання, принаймні якась їх частина, зберігаються і передаються, примножуючись, у спадок новим поколінням. (насамперед пше - ворських) засвідчує, що східна межа розселення венедів сягає подніпров я значно пізніше, ніж зарубинецькі пам ятки з являються на цій території. Поблизу розміщувалися господарські споруди (повітки, ями, погреби), виробничі комплекси (гончарні горни, залізоплавильні печі, різноманітні майстерні). Структура черняхівських могильників характерна наявністю декількох (трьох і більше) груп поховань, що мали власні центри — поховання з багатим набором поховального інвентаря. Про високий рівень розвитку гончарства засвідчує велика кількість керамічних виробів (горщиків, мисок, глечиків, ваз, кухлів, піфосів), виготовлених на гончарному крузі. Під його впливом розвивалися живопис, кам яна архітектура, музичне мистецтво, розширювалися і зміцнювалися культурні зв язки русі з візантією, болгарією, країнами західної європи.

Якщо в основі політеїстичних релігійних вірувань стародавніх слов ян містився страх перед стихійними силами природи, ворожими і панівними, то християнство плекало надію на порятунок, почуття захоплення навколишнім світом. Водночас зазначимо, що у боротьбі з поганством християни знищили безцінні пам ятки стародавнього язичницького світу, зокрема шедеври дерев яної скульптури, забороняли старовинні танці, скомороші дійства тощо. З його запровадженням літературною мовою на русі стала церковнослов янська мова, створена приблизно за 100 років до врийняття християнства болгарськими просвітителям кирилом і мефодієм. Коли християнство стало державною релігією київської русі, виникла потреба ознайомити віруючих з біблією, житіями святих, проповідями, а також з історією християнства та його світоглядом. Богослужебні книги — святе письмо, тріоді, октоїхи, мінеї, требники тощо; житія святих — агіографи, патерики — збірники коротких розповідей про ченців, аскетів; кормчі книги — пам ятки церковного права, церковні статути; філософські твори на зразок шестодневу; історичні хроніки; гомілетика — урочисті слова на церковні свята. У східній європі сформувалася ранньофеодальна держава — київська русь, яка відіграла важливу роль в історії не лише східноєвропейської, а й західноєвропейської цивілізації. Політичне об єднання східнослов янських і деяких неслов янських племен сприяло їх етнічній консолідації, формуванню єдиної древньоруської народності, її культури.

При розкопках стародавніх міст києва, галича, чернігова, воло - я димира - волинського й інших археологи знайшли велику кількість и знарядь праці, зокрема сільського господарства, костяних гребенів, прикрас із кольорових меблів і скла, які належать до цієї епохи.

Наголосимо, що зміни в соціально - економічній і політичній сферах, які супроводжувались посиленням князівської влади, неминуче викликали зміни і в духовній сфері, насамперед, у релігії. У вересні особливо урочисто святкувалося свято рода на честь завершення всього циклу землеробських робіт, на якому пробували дари природи — сир, мед кашу тощо. З посиленням соціальної та майнової диференціації в середовищі населення київської русі язичницька релігія перестала виконувати об єднувальну функцію між різними соціальними угрупованнями.

На русі ще до запровадження християнства як державної релігії зароджувалась писемність, складалися моральні та правові норми, розвивалась архітектура, скульптура (зокрема дерев яна), спостерігалися зародки театралізованих вистав тощо. інше важливе джерело давньоруської християнської філософсько - літературної думки становила візантійська література, зокрема патристична — твори отців церкви.

Василія великого, григорія богослова, іоанна дамаскіна, іоанна златоуста, афанасія александрійського, єфрема сірина та інших, а також матеріали перших вселенських соборів (325 — 787 pp. Поряд з творами церковно - релігійного характеру, зокрема уривками з патристичної літератури, він містить публіцистичні твори давньоруських письменників, де роз яснюються норми поведінки людини за різних побутових обставин. Він автор визначної пам ятки вітчизняної писемності — церковно - богословського твору слово про закон і благодать, написаного між 1037 і 1050 pp в якому наголошено на величі руського народу, руської землі, руської церкви.

Зауважимо, що під законом стародавні письменники розуміли старий завіт — першу частину біблії (іудаїзм), а під благодаттю — новий завіт — другу частину біблії (християнство). Митрополит іларіон висунув перед собою складне історико - філософське завдання — довести ідею рівності всіх народів, підвести читачів до ідеї введення давньоруського народу до всесвітньої історії, показати, що руська земля славиться в усіх чотирьох кінцях землі. У київській русі достатньо швидко виник свій жанр літератури — літописання (як жанр, а не історичні записи), у такому вигляді не відомий ні у візантії, ні в болгарії. Найвидатнішим історичним твором київської русі й найвидат - нішим вітчизняним літописом серед збережених часом є повість временних літ, написана ченцем києво - печерського монастиря нестором 1113 р. Якщо будете жити у ненависті та в роздорах, — зазначається у посланні, — то самі загинете та загубите землю батьків і дідів своїх, придбану їх власною працею. іоанна златоуста, афанасія александрійського, князів бориса і гліба, вбитих братом святополком, засновника києво - печерського монастиря антонія печерського. У ньому вміщено уривки з повісті временних літ, зокрема розповіді нестора - лі - тописця про иечерських монахів даміана, єремію, ісаакія, матвія, а також описуються деякі історичні події. Слово о полку ігоревім присвячене опису невдалого походу руських князів під проводом новгород - сіверського князя ігоря святославича проти половців 1185 р. А слово - жаль з приводу страждань руської землі, з приводу загибелі руської дружини, яку було принесено в жертву княжому прагненню слави і військової здобичі.