педагогічні умови з використання казок в екологічному вихованні дітей старшого дошкільного віку

педагогічні умови з використання казок в екологічному вихованні дітей старшого дошкільного віку

Створено й експериментально апробовано в роботі з дітьми збірник авторських казок про природу чарівний промінь (чарівний промінь), який послужив основним елементом методичного забезпечення розробленої методики.

Доведено, що введення авторських казок природознавчого змісту класиків дитячої літератури і сучасних авторів в різні види діяльності дітей старшого дошкільного віку є ефективним засобом їх екологічного виховання. Екологічна культура коригує наукове пізнання, стиль мислення, впливає на становлення основних світоглядних орієнтацій і переконань, охоплює всі сфери діяльності людини.

Будучи органічною складовою частиною всієї культури суспільства, вона має історичний характер і закріплюється в етичних нормах, звичаях, у стійких стереотипних стосунках людини і природи.

Широко відображено у фольклорі (казках, легендах, приказках, загадках, піснях), віддзеркалення в ужитковому мистецтві, звичаях, обрядах, відтворення у традиціях трудового і родинного виховання, етноекологія містить у собі глибинну мудрість усвідомлення місця людини в природі. Зазначимо, наукові знання, зливаючись в одне ціле з народними знаннями про природу, більше впливають на почуття дітей молодшого шкільного віку, активна взаємодія з природою сприяє формуванню екологічно доцільної поведінки школярів у навколишньому середовищі. Особливої уваги заслуговують роботи, у яких пізнавальна і практична діяльність у конкретному соціоприродному середовищі пов’язується з проблемами охорони природи (м. Поряд з іншими питаннями автори розглядають значення емпіричних знань та багатовікових традицій українського народу у формуванні екологічної культури школярів. Дослідники відзначаються, що інтегрування народознавчого матеріалу у зміст екологічної освіти створює умови для засвоєння дитиною традиційно – нормативного ставлення до природи як до цінності, відображеної в явищах матеріальної і духовної культури українців. Саме народознавство є своєрідним підсилювачем у розв’язанні актуальних проблем екологічного виховання через вагомі потенційні можливості у цьому плані. Здійснений нами аналіз наукового фонду та стану шкільної практики свідчить про недосконалість цілісної технології екологічного виховання молодших школярів засобами народознавства. Необхідність екологічного виховання зумовлена наявністю світової екологічної кризи, причина якої криється у практичній діяльності людини, що обумовлена її антропоцентричною свідомістю. У законі „про дошкільну освіту” її роль визначається як провідна у формуванні особистості дитини, тому зміст освіти має виступати базисом становлення людини, а методи відповідати віковим особливостям дітей. Базовий компонент дошкільної освіти в україні орієнтує сучасних фахівців дошкільного профілю у виборі завдань та змісту роботи з дітьми таким чином, щоб не стільки озброювати їх певною сумою знань, скільки відкривати перед ними „науку життя”, яка сприяла б формуванню творчих особистостей з розвиненим почуттям власної гідності та відповідальності за свої вчинки.

Відповідно до вимог базового компонента до кінця дошкільного періоду у дитини мають бути сформовані елементи екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, позитивне емоційно - ціннісне ставлення до природи.

Екологічна свідомість виступає головною складовою екологічної культури, формування засад якої дослідники визначають метою екологічного виховання дітей дошкільного віку.

Ученими доведено, що через емоційну взаємодію з образами діти засвоюють певні знання й уявлення, виробляють конкретні судження, формулюють особистісні умовисновки.

Авторська казка, в основу якої покладено конкретні наукові факти, а форма подання інформації залишається казковою, на нашу думку, здатна оптимізувати процес екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку, надаючи йому почуттєвої спрямованості. Гіпотезою дослідження є побудоване на основі врахування образного характеру мислення дітей дошкільного віку припущення про те, що екологічне виховання дошкільників відбуватиметься більш ефективно за умови застосування у цьому процесі авторських казок природознавчого змісту, що можуть бути використані як засіб формування уявлень дітей про зв язки й залежності у природі, забезпечать позитивне емоційно - ціннісне ставлення до природи та спонукатимуть до екологічно доцільної поведінки та діяльності. Аналіз філософських, природознавчих, психологічних і педагогічних джерел, програм, навчально - методичних посібників, педагогічної документації дошкільних навчальних закладів з метою визначення сутності, змісту, методів, особливостей процесу екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку; аналіз стану роботи в дошкільних навчальних закладах з піднятої проблеми.

Педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний); діагностичні методи (анкетування, бесіда) з метою вивчення стану функціонування предмета дослідження; обсерваційні методи (пряме й побічне спостереження), вивчення продуктів діяльності дітей для виявлення ефективності розробленої методики екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами авторської казки.

Методи математичної обробки експериментальних даних (аналітичні розрахунки в межах методу експертної оцінки при визначенні ефективності розробленої методики роботи). ідеї, положення, методичні рекомендації та висновки можуть бути використані в роботі дошкільного навчального закладу при організації процесу екологічного виховання дітей. Результати дослідження можуть застосовуватись у процесі викладання курсу “методика ознайомлення дітей з природою” студентам педагогічних навчальних закладів спеціальності “дошкільне виховання” з метою підготовки фахівців до здійснення роботи з екологічного виховання дітей дошкільного віку.

Костюхіною - в аналізі впливу образів природи на розвиток дитини, можливостей активізації пізнавальної діяльності дітей при ознайомленні їх з природою. Проблеми та перспективи” (бердянськ, 2005), всеукраїнській науково - практичній конференції “професійне становлення педагога в умовах модернізації вищої освіти” (одеса, 2005), республіканському семінарі “підсумки апробації регіональної програми “кримський віночок” (сімферополь, 2005 - 2006), конференції, присвяченій міжнародному дню студента (севастополь, 2005), звітних наукових конференціях викладачів, аспірантів і докторантів (2004 - 2006), засіданнях кафедри дошкільної педагогіки нпу імені м. У вступі обґрунтовується актуальність проблеми екологічного виховання дошкільників, визначено об єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано гіпотезу й завдання, окреслено теоретичну основу та методи дослідження, представлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, подано відомості про апробацію і впровадження основних результатів, публікації. Яришевої та інших подано порівняльний аналіз тлумачення понять “екологічне виховання”, “екологічна свідомість”, “екологічна культура”, “екологічні знання”, “екологічні уявлення”, визначена їх підпорядкованість та взаємозумовленість, уточнено сутність поняття „екологічна вихованість” стосовно дітей дошкільного віку.

Складовими елементами екологічної культури виступають екологічні знання, пізнавальні, морально - естетичні почуття й переживання, обумовлені взаємодією з природою та екологічно доцільна поведінка (з. Рославець вважають, що рівень екологічної культури особистості можна розглядати як рівень її екологічної вихованості, тим самим ототожнюючи ці два поняття. Компонентами екологічної вихованості вчені визначають інтелектуальний (когнітивний), емоційно - ціннісний (афективний, аксеологічний) та діяльнісно - практичний (праксеологічний). Маршицької, що виділила емоційно - ціннісне ставлення до природи як складову екологічної культури особистості та показник екологічної вихованості старших дошкільників, ми розуміємо під екологічною вихованістю дітей дошкільного віку інтегральну характеристику особистості, компонентами якої виступають екологічні уявлення, емоційно - ціннісне ставлення до природи, поведінка та діяльність в природі. Виходячи з аналізу психолого - педагогічних досліджень можемо стверджувати, що казка розглядається як засіб багатовекторного впливу на особистість дитини.

Вважають, що фантастичний казковий світ, сповнений чудес, таємниць і чарівності, завжди приваблює дітей, вони з радістю поринають у світ уяви, активно діють у ньому.

У нашому дослідженні казка розглядалася як засіб екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку, що за рахунок образності та впливу на почуття дитини забезпечує міцність засвоєння екологічних уявлень, спонукає до екологічно доцільної поведінки та діяльності. У процесі екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку доцільно використовувати авторські пізнавальні казки про природу, що мають наукову основу - реальну пізнавальну інформацію про живі організми, їхні потреби, зв язки між собою і з середовищем існування, про цілісність природи і вплив діяльності людини на неї. Бесіди з дітьми, спостереження за їх поведінкою в природі у повсякденному житті та спеціально створених педагогічних ситуаціях, аналіз результатів діяльності дітей, документації вихователів, анкетування. Якість екологічних уявлень (обсяг, системність, реалістичність, усвідомленість), тип ставлення до природи (емоції та мотиви), характер діяльності та поведінки дитини у природі (уміння і навички догляду за об єктами природи, вчинки). Високий рівень характеризувався достатнім обсягом уявлень дітей про об єкти та явища природи (в межах програми навчання та виховання дітей в дошкільному закладі та вище), відповідністю уявлень реальній дійсності, розумінням екологічних зв язків та залежностей між об єктами природи, об єктами природи та умовами існування, між природою та людиною, здатністю обгрунтувати їх за допомогою мовлення; тип ставлення до природи - позитивне емоційно - ціннісне; у дітей сформовані уміння та навички догляду за об єктами природи, які вони самостійно застосовують. Середній рівень характеризувався обсягом уявлень дітей в межах програми, частковою відповідністю уявлень реальній дійсності, здатністю диференціювати живі й неживі істоти, частково визначати окремі потреби живих організмів, називати деякі умови, необхідні для їхнього життя, відсутністю розуміння цілісності природи, залежності життя і здоров я людини від чинників природного середовища, утрудненнями з аргументацією суджень; тип ставлення до природи - змішане; у дітей в основному сформовані уміння та навички догляду за об єктами природи, які застосовуються епізодично. Низький рівень характеризувався недостатнім обсягом уявлень дітей про об єкти та явища природи, частковою відповідністю уявлень реальній дійсності, недостатнім усвідомленням залежності живого організму від чинників середовища, нерозумінням екологічних зв язків, цілісності природи, відсутністю аргументації суджень; тип ставлення до природи - споживацьке чи змішане; уміння та навички догляду за об єктами природи в основному не сформовані, не застосовуються. У результаті дослідження було з ясовано, що високий рівень екологічної вихованості показали 8 % дітей ег та 9 % дітей кг, середній - 75 % дітей ег та 75 % дітей кг, низький - 17 % дітей ег та 16 % дітей кг. Ми констатували, що педагоги днз усвідомлюють необхідність екологічного виховання дошкільників, мають певний обсяг знань з екології, здебільшого виявляють інтерес і зацікавленість у підвищенні рівня власних знань про природу.

Однак, як показав аналіз документації (планів навчально - виховної роботи), казка природознавчого змісту як засіб екологічного виховання дошкільників використовується вкрай рідко, а основним методом роботи з казкою є читання з наступною бесідою. В ході констатувального етапу експерименту було з ясовано, що більшість батьків не усвідомлюють необхідності проведення роботи з екологічного виховання в сім ї, вважаючи це компетенцією дошкільного навчального закладу; не завжди уважно ставляться до вибору творів про природу для читання дітям. Порівняно невеликий відсоток батьків зацікавлені участю в заходах екологічної спрямованості, що проводяться у днз, і не заперечували можливості розширити свої знання у даному напрямі. Результати констатувального експерименту дали змогу зробити висновок про недостатню екологічну вихованість дітей старшого дошкільного віку, необхідність оптимізації процесу екологічного виховання за рахунок комплексного впливу на когнітивну, почуттєву та діяльнісну сферу особистості. Мета формувального експерименту полягала в розробці й апробації методики та доборі системи авторських казок природознавчого змісту, що можуть бути використані в процесі екологічного виховання. 1) закріплення знань дітей про об єкти та явища природи, формування позитивного емоційного ставлення до неї засобами авторської казки природознавчого змісту; 2) формування уявлень про зв язки й залежності у природі, розвиток емоційно - ціннісного ставлення за допомогою авторської казки; 3) формування уявлення про цілісність природних систем і людину як частину природи, розвиток позитивного емоційно - ціннісного ставлення засобами авторської казки природознавчого змісту, мотивація екологічно доцільної поведінки та діяльності. “біном фантазії”; “перевернення” казки; “вінегрет” (“салат”) з казок; продовження казки, розпочатої вихователем; придумування нового закінчення казки; казка в заданому напрямі; казки “навпаки”; гра - казка тощо. Для досягнення визначеної мети, було обрано комплекс адекватних віку дітей методів дослідження, аналогічних проведеним у констатувальному експерименті, але в дещо зміненому вигляді. Виходячи з даних, що відображено в діаграмах, можемо констатувати, що в експериментальній групі дітей із високим рівнем екологічної вихованості стало 34 %, у контрольній - 15 %; із середнім рівнем в експериментальній групі - 62 %, у контрольній - 72 %; дітей із низьким рівнем екологічної вихованості в експериментальній групі 4 %, у контрольній - 13 %. Отже, аналіз результатів контрольного експерименту дає нам підстави стверджувати, що в експериментальній групі значно збільшилась кількість дітей із високим рівнем, відповідно зменшилось число дітей із низьким; у дітей контрольної групи простежується незначне підвищення рівня екологічної вихованості. Аналіз результатів анкетування вихователів довів, що проведена у процесі формувального експерименту робота з педагогами днз вплинула на підвищення рівня їхньої підготовки до роботи з екологічного виховання дітей. Аналіз документації педагогів дошкільних закладів у ході контрольного етапу експерименту засвідчив, що розширилося коло авторських казок природознавчого змісту, які використовувались вихователями, різноманітнішими стали методи роботи з казкою, зріс інтерес педагогів до екологічного виховання дошкільників засобами авторської казки про природу.

Отже, застосування авторських казок природознавчого змісту у контексті вирішення питань екологічного виховання дошкільників дало свої позитивні результати.

Результати анкетування батьків довели, що зросла активність їх взаємодії з педагогами днз у вирішенні питань екологічного виховання, вдома здійснюється усвідомлена робота з дітьми ег у цьому напрямі. Більшість батьків обирають для читання дітям природознавчу літературу, зокрема казки, проводять бесіди за змістом прочитаного, залучають дітей до світу природи.

Необхідність екологічного виховання зумовлена світовою екологічною кризою, причина якої криється у нераціональній та незбалансованій діяльності людини у довкіллі. Необходимость экологического воспитания обусловлена мировым экологическим кризисом, причина которого кроется в нерациональной и несбалансированной деятельности человека в окружающей среде.

Ведь выход из экологического кризиса, предупреждение экологической катастрофы возможны только при условии экологического воспитания, направленного на формирование у детей элементов научного познания природы, нравственных убеждений и практических навыков, определенной ориентации и активной жизненной позиции в области охраны природы, рационального использования и воспроизводства природных ресурсов. Відповідно до вимог базового компонента, до кінця дошкільного періоду у дитини мають бути сформовані елементи екологічного світорозуміння, основи екологічної компетентності, вихованості, позитивне емоційно - ціннісне ставлення до природи.

Актуальність проблеми екологічного виховання в дошкільному дитинстві зумовлена наявними суперечностями між завданнями і технологіями екологічного виховання дошкільнят, потребами і станом розвитку практики екологічного виховання, можливістю і необхідністю формування у старших дошкільників основ екологічної компетентності як складової частини екологічної культури, розвитку екологічної свідомості та позитивного емоційно - ціннісного ставлення дітей до природи.

Екологічна свідомість виступає головною складовою частиною екологічної культури, формування засад якої дослідники визначають метою екологічного виховання дітей дошкільного віку.

На основі викладеного можна сформулювати завдання дослідження, яке полягає у визначенні ефективних умов вдосконалення навчально - виховної роботи з екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку.

Методи дослідження - теоретичні (аналіз науково - педагогічної та методичної літератури, систематизація та узагальнення) та емпіричні (спостереження за організацією навчального процесу в дошкільному навчальному закладі, бесіди; аналіз результатів діяльності дітей). Дослідники підкреслюють значущість дошкільного віку для вирішення питань екологічного виховання, оскільки саме в цей період дитина набуває першого досвіду взаємодії зі світом природи, формуються основи її ціннісних орієнтацій. Екологічне виховання вважається вченими складовою частиною екологічної освіти й розглядається як порівняно новий напрям дошкільної педагогіки, що суттєво відрізняється від традиційного ознайомлення дітей із природою. Основними етапами процесу екологічного виховання, на думку науковця, є засвоєння дітьми екологічних знань, перетворення їх в елементи переконань як основне ядро свідомості. Усвідомлене володіння екологічними знаннями, способами прийняття рішень, моральними нормами, цінностями, необхідними для екологічно доцільної діяльності науковці трактують як екологічну компетентність. Екологічна компетентність має діяльніс - ний характер і передбачає здатність мобілізувати знання, ставлення дитини, готовність реалізувати їх у конкретній екологічній ситуації (у межах вікових можливостей). Зробивши аналіз та зіставивши відповідні показники, ми дійшли висновку, що більшість дослідників серед завдань екологічного виховання дітей дошкільного віку на перше місце ставлять формування початкових екологічних знань та уявлень. Аналіз наукових досліджень показав, що більшість дослідників метою екологічного виховання дошкільників визначають формування засад екологічної культури.

Дослідниця зазначає, що екологічна культура визначає способи й форми взаємин людини з довкіллям, є своєрідним кодексом поведінки, що лежить в основі екологічної діяльності. Дослідниця зазначає, що екологічна культура особистості змінює поведінку людини у довкіллі, чим забезпечується стабільне формування екологічної вихованості особистості і її діяльність не порушує рівновагу у природному середовищі. Екологічні уявлення, зокрема уявлення про зв язки, залежність у природі та цілісність природи, є підґрунтям для формування у дітей ціннісного ставлення до природи та екологічно доцільної поведінки.

Необхідно формувати, починаючи з дошкільного віку, усвідомлення дітьми необхідності існування кожного живого організму, розвивати ціннісне ставлення до об єктів природи.

Таким чином, позитивне емоційно - ціннісне ставлення розуміється нами як отримання задоволення від спілкування з природою, емоційне сприйняття природних об єктів та явищ, бажання та потреба зберегти природне довкілля, усвідомлення цінності природи для життя людини, її самоцінності. З огляду на вищесказане, можна зазначити, що заключним компонентом екологічної вихованості дітей дошкільного віку є поведінка та їх діяльність у природі, вміння регулювати свою діяльність у природі згідно з її законами, не порушуючи природні зв язки, не завдаючи їй шкоди.

Спілкування дітей із живою природою дає змогу успішно вирішувати завдання екологічного виховання через засвоєння дітьми доступних їх розумінню залежностей у природі, ознайомлення з правилами природокористування тощо. У коригуванні ставлення до природи ефективним є прийом екологічної рефлексії, який спрямовує дитину на самоаналіз власних вчинків щодо конкретного об єкта природи.

Можна проводити батьківські збори, лекції, дні відкритих дверей, виставки квітів, виробів з природного матеріалу, конкурс малюнків про природу, залучати батьків до участі в екологічних акціях, святах. Заняття, екскурсії, спостереження, екологічні гуртки, конкурси, вікторини, екологічні акції, ігри, свята та розваги, пошуково - дослідницька діяльність та багато іншого. Заключним компонентом екологічної вихованості дітей дошкільного віку є поведінка та їх діяльність у природі, вміння регулювати свою діяльність у природі згідно з її законами, не порушуючи природні зв язки, не завдаючи їй шкоди.

Обґрунтування методики формування ціннісного ставлення до батьків у дітей старшого дошкільного віку засобами української народної казки, аналіз її ефективності.