література з дитячої пульмонології

література з дитячої пульмонології

Пікфлоуметрія – метод моніторування пікової швидкості видиху (пшв), яка вимірюється у літрах на секунду або на хвилину, для оцінки ступеня обструкції дихальних шляхів. Моніторинг пшв надає лікареві максимальну інформацію про стан хворого, ефективність його лікування, а також дозволяє пацієнту організувати самоконтроль за перебігом захворювання і вчасно звернутися до лікаря. Показники пшв корелюють із офв 1, який традиційно вважається найкращим показником для оцінки ступеня обструкції дихальних шляхів і вимірюється спірометрично, а також із опором дихальних шляхів, який визначається методом плетизмографії. Тому краще за все використовувати один і той самий пікфлоуметр – бажано, аби пацієнт приносив на прийом до лікаря свій особистий пристрій для контролю власного стану і проведення проби з бронхолітичними препаратами.

Методика дослідження моніторування пшв може застосовуватись при амбулаторному лікуванні та спостереженні за хворими, у стаціонарних умовах для оптимізації лікування, а також самостійно пацієнтами для самоконтролю і виконання плану призначеної терапії. При скринінгу для визначення професійної астми та ідентифікації механізмів, що провокують бронхоспазм, використовується разове дослідження, дані якого мають орієнтовний характер. Пацієнта необхідно проінструктувати про те, для чого необхідний моніторинг його стану при бронхіальній астмі (ба) і хронічному обструктивному бронхіті (хоб) і як потрібно користуватися пікфлоуметром. У разі значних добових коливань пшв графік нагадує криву з великою амплітудою, що свідчить про відсутність контролю за бронхіальною обструкцією і важкий стан пацієнта. Надалі треба зробити максимально глибокий вдих, взяти мундштук приладу до рота, щільно обхопити його губами і швидко видихнути у пристрій, не перекриваючи отвору мундштука язиком. За норматив пшв прийнято брати середнє найкраще для даного хворого значення, яке визначається у нього в період ремісії, в період найкращого стабільного самопочуття. План, розроблений лікарем для хворого на ба відповідно до змін та добових коливань пшв, дозволить пацієнтові надалі самостійно коригувати процес лікування. Значення пшв після вживання бронхолітика менше ніж 80% від належного або відхилення добових коливань пшв більше ніж на 20% потребують проведення активнішої терапії або госпіталізації хворого до спеціалізованого відділення. Усі ці твори вивчаються за шкільними програмами із української та зарубіжної літератури у 5 - 8 класах або ж пропонуються у списках для додаткового читання чи факультативного опрацювання. Пропонований курс не має аналогів, оскільки синхронно розкриває процес становлення і розвитку української та зарубіжної літератури для дітей за хронологією. Посібник побудований за модулями, що дає можливість структурувати навчальний матеріал у систему та сприяє свідомому засвоєнню знань студентів у повному обсязі. Під час викладу матеріалу автор основну увагу звертає на твори, що вивчаються у школі текстуально, а також рекомендовані для додаткового читання у 5 - 8 класах. Класифікація, основні фольклорні жанри, що увійшли в дитяче читання, та аналіз найхарактерніших зразків, які рекомендовані для текстуального вивчення шкільною програмою. Грінченка, з’ясовується їхній внесок, а також аналізуються нові жанри та теми в дитячій літературі, роль дитячих журналів та альманахів у популяризації літератури для дітей та юнацтва цього періоду.

Столбін), здобутки письменників – шістдесятників для дітей, народознавча тематика у дитячій літературі 90 - их років, тема - природа і людина – у творах для дітей. У кінці посібника поданий список знакових у дитячій літературі творів для обов’язкового прочитання і вивчення напам’ять з чітко визначеними критеріями оцінювання. Перевага надавалася творам української та зарубіжної літератури, рекомендованим для текстуального вивчення у класі, а також творам, рекомендованим для самостійного читання. Ознайомлення зі змістом творів уведе студентів у коло учнівських інтересів і одночасно спонукатиме до осмислення ідейно - естетичної цінності та виховного потенціалу прочитаного. і це справді так, адже написати твір необхідно яскраво, захопливо, надзвичайно, щоб дитина зацікавилася і їй захотілося наслідувати позитивних героїв, учитися в них добра й справедливості. Але світ літератури значно ширший, тож, аби бути всебічно розвиненою людиною, слід цікавитися і світом тварин та рослин, й історією, і географічними відкриттями, і найпопулярнішими технічними винаходами, і спортом, й астрономією, і реальним життям школярів та їхніми проблемами.

Коли цікавить якась тема, можна скористатися тематичним каталогом (це розміщені в алфавітному порядку картки з назвами книг та їх авторами, розкладені за різними темами). Залежно від вікової категорії читача її доцільно диференціювати на літературу для дітей (дошкільний і молодший шкільний вік) і підлітково - юнацьку (середній і старший шкільний вік). Ці компоненти, з одного боку, утворюють певні замкнені системи, кожна з яких має своє місце і значення в загальному художньому процесі, з іншого - зберігають цілісну єдність і характеризуються міцними зв язками.

У складі цієї частини літературної творчості особливе місце посідає поезія, оскільки, на відміну від прози, віршовий текст легше сприймається молодшими дітьми й викликає адекватну реакцію (поезії тамари коломієць, марійки підгірянки, ігоря калинця тощо). Маючи певні вікові (фізіологічні, психологічні тощо) особливості, інтелектуальний розвиток такого читача часто не узгоджується з ними й дозволяє певній категорії реципієнтів адекватно сприймати тексти, глибина проблематики яких виходить далеко за межі рецепційної дитячості. На сприйняття ж дорослого розраховані суспільно - політичні й філософські узагальнення, приховані алегоріями, умовними й фантастичними образами, символами.

Поєднання фантастичного й реального в них дає змогу осмислити сенс буття, пояснити світобудову, місце людини в соціумі, усвідомити соціальні проблеми, долю людини.

), а також перші спроби пера юних початківців (поезія, проза тощо), опубліковані в періодиці для дітей („соняшник“, „барвінок“, „малятко“, „однокласник“ та ін. Творів, спеціально призначених цільовій аудиторії (дошкільникам, молодших школярам, учням середньої і старшої ланки), літератури, створеної дітьми, творів про дітей, творів з подвійною адресацією, творів - адаптацій для дитячого читання. Вона однаково цікава людям різного віку, хоч сприймається в шкільні роки й роки соціальної та духовної зрілості в різних змістових ракурсах і інтелектуальному сенсі по - різному.

У канонічні змістові параметри рецепційної „дитячості“, наприклад, не вписуються автобіографічні твори, у яких актуалізовано враження власного дитинства („на коні й під конем“ а. Дидактами й видавцями цей факт пояснюється тим, що використані строфи можна вважати завершеними, змістовно яскравими замальовками, доступними дитячому сприйняттю. При цьому в площині педагогіки прокреслюють розробку виховання дітей і підлітків засобами художньої літератури, наголошують на формуванні комплексу індивідуально - психологічних якостей людини, естетичних здібностей, акцентують на структуруванні педагогічної системи формування ціннісних орієнтацій підлітків засобами художньої літератури, оптимальному поєднанні загальнолюдських, національних, громадянських та особистісних якостей тощо. Очевидність того факту, що художні твори для дітей та юнацтва сприяють адаптації дитини й підлітка в соціумі, формуванню моральних цінностей, безперечна. Це виразно ілюструють, зокрема, анімалістичні тексти для дітей дошкільного й молодшого шкільного віку, що мають багато відомостей з життя флори й фауни (в. Психологічний підхідрозуміння специфіки літератури для дітей передбачає врахування вікових особливостей адресата, а також уміння письменника асимілюватися з дитячою аудиторією, знаходити з нею спільну мову.

Тому цілком природнім у творчості для дітей та юнацтва постає врахування особливостей дитячого сприйняття, проникнення в його внутрішній світ засобами мистецтва слова. Ним визначається повнота внутрішньої злитості суб єкта й об єкта, співвіднесеність автора й того, що ним зображується, незалежно від того, дитячий це чи дорослий світ, світ тварин чи речей. При чому, коли „звичайні“ жанри (роман, повість, оповідання, поема, комедія, драма тощо) потрапляють у сферу літератури для дітей, вони можуть трансформуватися. Його емоційні, естетичні й етичні запити, можуть мати подвійну рецепцію (дитина й дорослий), взалежнюються від законів, властивих художній словесності взагалі. На початку виступу науковець зауважила, що в україні, згідно з аналізом останніх 10 років, знизилася захворюваність на бронхіальну астму майже на 17, 5%, хоча у світі, навпаки, цей показник підвищився, що свідчить про гіподіагностику цієї патології в нашій країні. Доповідач нагадала присутнім, що в україні лікарі користуються затвердженим наказом моз № 868 уніфікованим клінічним протоколом первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги дітям з бронхіальною астмою. Зазначено щодо необхідності призначення глюкокортикостероїдів (гкс) у коректних дозах у зв’язку з можливим їхнім впливом на зріст дитини при тривалому застосуванні, а також про те, що неконтрольованість перебігу бронхіальної астми, насамперед, також може впливати на цей показник внаслідок частого призначення системних форм гкс, тому при веденні пацієнтів важливим є щорічне вимірювання зросту дитини.

Перш за все, цей препарат має забезпечувати швидкий протизапальний ефект, мати найменшу системну дію, бути якомога безпечнішим, дозволеним дітям раннього віку, зручним у застосуванні, мати велику доказову базу.

Актуальність теми підтверджена даними досліджень international society for augmentative and alternative communication (isaac), які демонструють, що в україні рецидивний синдром свистячого утрудненого дихання з подовженим видихом виявляють у близько 30% дитячого населення, а якщо говорити про ранній вік, то у майже половини дітей під час гострого бронхіту спостерігається клінічно виражена бронхообструкція. Попри це, на сьогодні не існує єдиних підходів до трактування цього синдрому в педіатрії, залишаються до кінця не розробленими критерії диференційної діагностики цілого ряду респіраторних захворювань, перебіг яких відбувається із синдромом бронхообструкції, дискутуються також терапевтичні проблеми.

Професор доповіла, що симптоми бронхообструкції виникають у 40% усіх випадків захворювання на бронхіт, і дуже важливим є зняття набряку слизової оболонки бронхів, оскільки, незалежно від того, хронічним є бронхіт або гострим, потовщення підслизового шару і слизової оболонки бронхіального дерева на 1 мм приводить до звуження просвіту дихальних шляхів на 75%. Охотнікової, є застосування невідповідних дитячому віку препаратів, непризначення необхідних бронхолітичних і протизапальних препаратів, а також помилки на попередніх етапах надання невідкладної допомоги.

Дуже важливим моментом є вірус - ­індуковані загострення бронхіальної астми, оскільки вірусна інфекція викликає посилення функції парасимпатичного відділу нервової системи і, відповідно, призводить до звуження просвіту бронхів, при якому сальбутамол є малоефективним, і препаратом вибору стає беродуал, про що необхідно пам’ятати практикуючим лікарям. Професор нагадала, що, як би це парадоксально не було, але часте застосування агоністів бета - 2 - адренорецепторів короткої дії, таких як сальбутамол, є фактором ризику розвитку загострення бронхіальної астми, і найважливіше, що надмірне використання цих препаратів може зумовити астмаспричинену смерть. Новітні епідеміологічні дані свідчать про те, що поширеність харчової алергії у дітей віком до 3 років становить 6–8%, у дорослих — до 5%, і вона постійно зростає. При підозрі на харчову алергію дуже важливим є вивчення анамнезу у дрібних подробицях, огляд, діагностика in vivo та in vitro, провокаційний тест, призначення елімінаційної дієти.

Це системні антигістамінні препарати, які мають бути виключені за 5 днів до тесту, а також топічні гкс, які наносяться на шкіру, не застосовуються за 1–3 тиж до процедури.

Наступною стала доповідь алли наконечної, професора, провідного консультанта, лікаря алерголога - імунолога клініки алергології та імунології королівського шпиталю університету ліверпуля (великобританія). Вона нагадала, що анафілактичними є гострі, тяжкі, життєвонебезпечні, потенційно фатальні системні алергічні реакції, які мають різні механізми, клінічні прояви і відрізняються різними ступенями тяжкості. Трапляються вони раптово, негайно, після контакту з алергеном, і призводять до раптового вивільнення системних медіаторів із гладких клітин і базофілів. Наконечної, головним тригером розвитку алергічних реакцій у дітей і підлітків є їжа, а у людей середнього і похилого віку це лікарські засоби та укуси комах. Це, перш за все, правильно зібраний анамнез, виявлення потенційно небезпечних контактів із тригерами, час між контактом і проявом симптомів, еволюція цих симптомів. Лікарям доповідач рекомендує при легких симптомах застосовувати пероральні антигістамінні препарати і вести спостереження хворого, а при прогресуванні симптомів потрібен, насамперед, контроль артеріального тиску і венозний доступ, тому що при зниженні тиску це може спричинити певні проблеми.

Внутрішньом’язове введення адреналіну необхідно проводити лише в передньолатеральну поверхню стегна, причому, якщо не спостерігається зменшення вираженості симптоматики протягом 5–15 хв, адреналін потрібно ввести повторно в інше стегно. Професор зазначила, що саме адреналін є препаратом першого ряду вибору при анафілактичній реакції, його необхідно застосувати при прояві перших симптомів, не втрачаючи часу.

Другою лінією медикаментозної допомоги має бути киснева терапія, призначення інгаляторного сальбутамолу і введення внутрішньом’язово гідрокортизону, антигістамінних препаратів. Також слід пам’ятати, що такі групи препаратів, як блокатори бета - адренорецепторів та інгібітори рецепторів ангіотензину, протидіють адреналіну, тому при його призначенні лікар повинен мати це на увазі й обов’язково доповісти про це пацієнту, а також повідомити сімейного лікаря з проханням змінити схему антигіпертензивної терапії. Першим питанням, яке підняв доповідач, стало необґрунтоване видалення аденоїдів у дітей у зв’язку із симптомами ускладненого дихання, відкритого рота і нічного хропіння. Він зауважив, що гіпертрофія носоглоткових мигдалин може бути викликана багатьма чинниками, і таке оперативне втручання, як резекція, не завжди має сенс. Збільшення розміру мигдалин, анатомічні дефекти обличчя, порушення тонусу відповідних м’язів у результаті неврологічної патології, як це буває, наприклад, у дітей із дитячим церебральним паралічем. Взагалі хропіння відзначають у 3–12% дітей, і лише 2% з них мають асоціацію з патологією, тобто в абсолютній більшості випадків хропіння у дітей є варіантом норми.

Доповідач зауважив, що згідно з міжнародними рекомендаціями при лікуванні дітей із бронхітом перевагу слід віддавати муколітичним препаратам, а також, що деякі рослинні препарати теж мають неабиякий позитивний ефект. Оскільки у 60–70% випадків мікробний спектр при бронхіті залишається невизначеним і, як свідчить практика, залежить від віку, існують спеціальні таблиці для виявлення потенційних збудників захворювання, згідно з якими лікар може призначати відповідну антибактеріальну терапію, яку, проте, у 90% випадків при простому бронхіті не проводять у зв’язку з вірусною етіологією захворювання, і адекватне застосування муколітичної терапії зумовлює повне одужання дитини.

Важливим моментом доповіді професора з цього приводу став акцент на побічних діях антибіотиків і відсутності доказів ефективності застосування цих препаратів із профілактичною метою. Обов’язковою умовою при виникненні підозри на алергічний риніт, за словами доповідача, є консультація лікаря - алерголога для своєчасного встановлення коректного діагнозу, початку специфічної імунотерапії, уникнення ускладнень і полівалентної сенсибілізації. Гогунська приділила увагу застосуванню антигістамінних препаратів у лікуванні алергічного риніту і зазначила, що консенсусна група з питань антигістамінних препаратів, створена за підтримки британського товариства алергології та клінічної імунології, виділила три критерії, які визначають оптимальний антигістамінний засіб. Доповідач зауважила, що є підтверджені дослідженнями дані, які демонструють, що діти з ранніми проявами харчової алергії та імуноглобулін е - реактивністю віком 4 роки знаходяться в достовірній групі ризику виникнення харчової алергії в 16 років, тому з раннього віку лікарі вже мають змогу діагностувати й контролювати ці патологічні зміни.

Факторами ризику розвитку харчової алергії є наявність алергічних реакцій у батьків, рання алергічна поліморбідність, а також реактивність імуноглобуліну е.

Молекулярна алергологія — відносно новий напрямок, але варто відзначити високу динаміку її розвитку, в тому числі в україні, де в рамках міжнародної платформи вже існує українська школа молекулярної алергології та імунології. Алковер зазначив актуальну проблему розвитку деяких захворювань, спричинених candida albicans, а також відзначив, що зараз триває розроблення цільної вакцини проти цього збудника. Аureus, і це означає, що лікування вакцинами ентеротоксинів цього збудника має підтверджену ефективність у даному випадку, а португальські вчені, за словами х. Професор зазначила, що на першому місці щодо етіології — інфекційний фактор виникнення інтерстиціальних захворювань легень у дітей, далі — умови навколишнього середовища, різноманітні хімічні випари, це навіть стовідсотковий кисень, який у деяких випадках інгалюється пацієнтам у клініках, а також лікарські препарати, хронічний аспіраційний пневмоніт, бронхолегенева дисплазія тощо. Патогенетично важливим є навіть не запалення, а саме ушкодження легеневої тканини, після якого вона має відновлюватись, але в деяких випадках іде порушення процесів репарації, розвиток патологічного фіброзу, і далі відбувається ремоделювання легеневих структур, а сам процес стає неконтро­льованим. Дуже важливим моментом у діагностиці цього захворювання є правильний збір анамнезу, використання комп’ютерної томографії високої роздільної здатності через недостатність інформативності класичних рентгенологічних досліджень, серологічні та імунологічні методи, навіть генетичні дослідження, які в нашій країні, на жаль, важкодоступні. Професор визначила інші можливі методи, які можуть допомогти в діагностиці, й зазначила, що золотим стандартом верифікації захворювання є морфологічні дослідження біопсійного матеріалу легень, які теж є проблематичними, тому що в україні, за словами доповідача, цю маніпуляцію не виконують. Також професор наголосила на важливості своєчасного встановлення правильного діагнозу, тому що в деяких випадках лікарі помилково сприймають інші, тяжчі, захворювання як прояви саме атопічного дерматиту і, відповідно, призначають некоректне, а іноді навіть протипоказане лікування. Калюжної, зовнішньої місцевої терапії при дерматологічних захворюваннях, якій лікарі часом не надають необхідної уваги, а також застосування гкс лише при суворій необхідності. Доповідач не оминула увагою той факт, що вже є відомою так звана антенатальна експозиція алергенів, які виявляють в пуповинній крові, амніотичній рідині та навіть у плаценті. Достеменно відомий і той факт, що імуномодуляція може реалізовуватись у вигляді черезшкірної сенсибілізації, причому чим менший вік дитини, тим вищим буде ризик цього прояву.

Результати різних досліджень вказують на важливість і ефективність алергенспецифічної терапії у дітей раннього віку, а також позитивний вплив на запобігання розвитку бронхіальної астми в майбутньому.

Російські вчені - педагоги дослідивши та врахувавши усі моменти пов язані з дитячими потребами виділили основні вікові групи, відповідно до яких необхідно виготовляти книжки.

Враховуючи початок навчання таких дітей, в оформлення книги додають складніші елементи, наприклад, елементи довідково - допоміжного апарату (зміст, анотація) та науково - довідкового апарату (передмова автора або вступна стаття). Як навчальна дисципліна вона має на меті вивчення історії літератури, що адресована дітям, а також літератури, що від початку дітям не призначалася, проте згодом увійшла в коло дитячого читання. Позиція дитини в тексті простежується за допомогою “рольових ігор” автора, а позиція дорослого - використанням дитячого досвіду й формуванням художнього образу на підставі уявлень письменника про дитяче бачення світу.

Папуша називає дитячу літературу типовим естетичним предикатом, вважаючи її, з одного боку, назвою реальної форми літературного буття, з іншого - ціннісним судженням, метамовною фігурою. § кондиційною (якісна визначеність узалежнюється від соціальної природи явища як процесу і продукту суспільної комунікації, що загалом включене в широку антропологічну перспективу культурної трансляції досвіду, однак під дією повсякденних стереотипів редукується до проекту “педагогічного монологу” засобами художнього слова, де дитина - об єкт впливу, а не суб єкт розвитку); таким чином, у сучасній метамові, що описує дитячу літературу, функціоналізовані такі соціокультурні категорії. Поліфункціональність закладена в самій природі слова, проте різні культурно - історичні епохи з багатьох функцій висувають на перше місце то одні, то інші. Особливість нашої епохи полягає в тому, що на літературу як одне з найдавніших мистецтв мають потужний вплив інформаційні системи - телебачення, комп ютер. Поняття “ коло дитячого читання ” є досить визначеним у сучасній методиці, під ним розуміють розмаїття “творів, які читають (слухають читання) і сприймають діти.

Розвиток літератури припускає, що частина творів переходить зі століття в століття, складаючи ядро класичного дитячого читання, а частина залишається у своєму часі. Ці твори дозволяють учням опанувати читацькими уміннями в обсязі, заданому програмою, і одержати досвід читання творів різних за жанром, авторському складу, які представляють різні епохи.

Гончаренком), під читацьким кругозором розуміємо уявлення, поняття та фактичні відомості про літературу, літературні твори, доступні учням на кожному етапі їх розумового розвитку.

Час - щорічні збірники, а не часописи; а сучасні дитячі бібліотеки україни та шкільна бібліотека - фахові вузько - спеціалізовані видання з бібліотечної справи). Кандидат історичних наук, яка 20 років займалася науковою діяльністю в галузі книговидання для дітей, наталя марченко ратує за створення науково - методичного видання часопису.

Саме створення науково - методичного видання з ваківським грифом (філологія, історія, мистецтвознасвтво), яке дасть змогу повернути обличчям до книговидання для дітей, науковців, дасть змогу винести на світ читача незаангажовану грунтовну критику, відродити написання статей в жанр життя творчість щодо письменників для дітей, продовжити розмову про теоретичні та прикладні проблеми самого тексту для дітей. Дозволить ввійти в міжнародну спільноту, де в кожній європейській країні є як не інститут дитячого читання, то хоч асоціація вчених, що переймаються цими питаннями.

Так, там була велика цензура і твори, що були замовлені у відомих дитячих письменників, були скрупульозно порізані та перероблені, перш ніж увійшли до хрестоматії. Таким “цінителям” не зайве нагадати, що в українській дитячій літературі працювали микола вінграновський, григір тютюнник, євген гуцало, василь близнець, дмитро білоус, всеволод нестайко, анатолій костецький, віктор кава, завдяки яким вона досягла висот воістину “срібного віку”. Згадаймо про поразку перського царя дарія в наших причорноморських степах, про героїку княжої доби, про грюнвальдську битву, про сині води, згадаймо бодай про наше славне козацтво. Сліпо снуючи за модним нині у світі напрямом “фентезі”, вони без особливого успіху сушать свої мізки над створенням всіляких абстрактних, аморфних створіннячок, які не приносять слави ні собі, ні своїм творцям. Отоларингологічна допомога дітям 0 - 17 років включно, що перебувають під наглядом у закладах охорони здоров’я сфери управління моз україни за 2013 рік, 2014. Отоларингологічна допомога дітям 0 - 17 років включно, що перебувають під наглядом у закладах охорони здоров’я сфери управління моз україни за 2014 рік, 2015. Отоларингологічна допомога дітям 0 - 17 років включно, що перебувають під наглядом у закладах охорони здоров’я сфери управління моз україни за 2015 рік, 2016. Отоларингологічна допомога дітям 0 - 17 років включно, що перебувають під наглядом у закладах охорони здоров’я сфери управління моз україни за 2016 рік, 2017.