функціі принципи і класификація міжнародного кредиту

функціі принципи і класификація міжнародного кредиту

Як економічна категорія він виражає відносини між кредиторами та позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики разом із відповідними відсотками.

мобільний та ефективний перерозподіл фінансових коштів та матеріальних ресурсів між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення міжнародної економіки; - стимулювання зовнішньоекономічної діяльності країн; - сприяння інтенсифікації процесів накопичення капіталів, надання можливості окремим країнам або долати внутрішні наявні ресурсні обмеження, або вирішувати проблему перенагро - мадження капіталу і падіння його прибутковості; - коригування ціни капіталу - світової ставки відсотка; - прискорення процесів капіталізації через зменшення термінів реалізації товарів і послуг у національних економіках та в міжнародній економіці в цілому; - зниження витрат обігу і виробництва (наприклад, за допомогою впровадження нового придбаного в кредит імпортного ресурсо - заощадливого обладнання, зменшення відсотків за залучені кредитні ресурси тощо). кредит поглиблює диспропорції, які вже є в економіці країн - позичальниць, оскільки сприяє розширенню виробництва в найбільш прибуткових галузях і посилює прірву між ними та тими галузями, до яких він не залучається; - міжнародний кредит служить економічним механізмом для вилучення коштів у країн - позичальниць. Вони втрачають значну частину доходів від перекачування процентів і дивідендів за кордон, що пригнічує сукупний попит та внутрішнє виробництво; - надмірне залучення зовнішніх позик, їх неефективне використання може породжувати загрози для макроекономічної стабільності, оскільки підвищується вразливість національної фінансової системи до дії зовнішніх шоків. Нарощування зовнішньої заборгованості супроводжується підвищенням валютних ризиків, ризиків рефінансування боргу і провокує боргову кризу; - розвинуті країни часто використовують міжнародний кредит з метою створення вигідної для себе економічної й політичної ситуації в країнах - імпортерах. обмеження розмірів кредиту; - скорочення всього терміну чи пільгового періоду; - підвищення процентних ставок, комісійних премій і зборів; - вимоги додаткового забезпечення; - раптове призупинення використання кредиту чи скорочення його суми; - додаткові вимоги політичного та економічного характеру.

Перед скачиванием данного файла вспомните о тех хороших рефератах, контрольных, курсовых, дипломных работах, статьях и других документах, которые лежат невостребованными в вашем компьютере.

До теперішнього часу сформувався міжнародний ринковий механізм кредиту, який охоплює не тільки сферу міжнародної торгівлі товарами і послугами, а й процеси реальних інвестицій, регулювання платіжних балансів, обслуговування зовнішнього боргу країн - дебіторів. Міжнародний кредит характерний тим, що в ньому і кредиторами, і позичальниками можуть виступати одні й ті ж суб єкти - уряду, банки, фірми, причому не тільки як кредитори і позичальники, але і як гаранти.

Якщо країна вводить обмеження на проведення валютних операцій, то в першу чергу визначаються умови та порядок отримання та повернення міжнародних кредитів. Говорячи про міжнародний кредиті необхідно відзначити, що якщо мова йде про великі кредити, для проектів національного масштабу, то такі договори укладаються в рамках спеціальних міжурядових угод. Спираючись на систему державних гарантій за експортними кредитами, банки в короткий час збільшили обсяг наданих кредитів і забезпечили їх помірну вартість для позичальників. Останнім же часом широкого поширення набуло відкриття банками кредитних ліній для своїх іноземних позичальників для фінансування всього комплексу зовнішньоекономічних операцій, які включають авансові платежі при купівлі валюти, короткострокові овердрафти, оплату і підтвердження акредитивів та ін. Необхідний кредит і для функціонування наукових центрів, здійснення інноваційних процесів у формі безпосереднього впровадження у виробництво наукових розробок і технологій, витрати на які спочатку фінансуються, як правило, за рахунок цільових кредитів. Насамперед, це актуально для імпортерів - покупців промислових товарів, що мають часовий розрив між реалізацією куплених товарів і необхідністю надходжень нових, а також для великих експортерів сировинних ресурсів, які не отримують відразу всю валютну виручку через великі обсягів експорту та необхідності переробки купленої сировини країнами імпортерів. Векселі міжнародної торгівлі в акредитивних і інкасових операціях, розрахункові чеки чеки мандрівника american express, електронні гроші у формі банківських карток, найбільш відомі з яких visa і master card. Міжнародний кредит створює сприятливі умови для іноземних інвестицій, формує інфраструктуру, сприяє безперебійності міжнародних розрахункових та валютних операцій, підвищує економічну ефективність зовнішньої торгівлі. Міжнародний кредит може зумовити політичну залежність країн одержувачів від країн - кредиторів, спровокувати насадження вигідного країні - кредитору економічного і політичного режиму.

Будучи різновидом категорії кредит і забезпечуючи просування товарів, послуг і капіталів, міжнародний кредит пов язаний з іншими економічними категоріями (прибуток, ціна, гроші, валютний курс, платіжний баланс тощо) і всією сукупністю економічних законів ринку.

Як елемент механізму дії закону вартості міжнародний кредит знижує індивідуальну вартість товарів порівняно з їхньою суспільною вартістю, наприклад, на основі впровадження імпортного устаткування, купленого в кредит. При перетворенні грошового капіталу у виробничий у результаті експорту устаткування, сировини, палива; у процесі виробництва у формі кредитування під незавершене виробництво; при реалізації товарів на світових ринках. Тимчасово вивільнена в підприємств у процесі кругообороту частина капіталу в грошовій формі; грошові нагромадження держави й особистого сектора, що мобілізуються банками.

Хоча міжнародний кредит опосередковує рух товарів, послуг і капіталів у зовнішньому обігу, рух позичкового капіталу за національним кордоном е відносно самостійним стосовно товарів, вироблених за рахунок позичкових коштів. Це зумовлено погашенням кредиту за рахунок прибутку від експлуатації введеного в дію за допомогою позичкових коштів підприємства, а також використанням кредиту в некомерційних цілях. Передбачає визначення конкретних об єктів позики (наприклад, зв язані кредити) та її застосування насамперед для стимулювання експорту країни - кредитора. Економія витрат обігу у сфері міжнародних розрахунків через заміну справжніх грошей кредитними, а також шляхом розвитку і прискорення безготівкових платежів, заміни готівкового валютного обігу міжнародними кредитними операціями.

Економія часу обігу позичкового капіталу в міжнародних економічних відносинах збільшує час продуктивного функціонування капіталу, забезпечуючи розширення виробництва і зростання прибутків. Завдяки залученню іноземних кредитів прискорюється процес капіталізації додаткової вартості, розсуваються межі індивідуального нагромадження, капітали підприємців однієї країни збільшуються за рахунок приєднання до них коштів інших країн. Вони тісно взаємозв язані й обслуговують усі стадії руху товару від експортера до імпортера, включаючи виробництво експортного товару, перебування його в шляху і на складі, у тому числі за кордоном, а також використання товару імпортером у процесі виробництва і споживання. Фінансові кредити, що використовуються на будь - які інші цілі, включаючи прямі капіталовкладення, будівництво інвестиційних об єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію; проміжні кредити, призначені для обслуговування змішаних форм вивозу капіталів, товарів і послуг, наприклад у вигляді виконання підрядних робіт. Часто валютний кредит є однією з умов комерційної справи щодо постачання устаткування і використовується для кредиту місцевих витрат на будівництво об єкта на базі імпортного устаткування. За валютою позики розрізняють міжнародні кредити, надані у валюті країни - позичальника чи країни - кредитора, у валюті третьої країни, а також у міжнародній рахунковій валютній одиниці, що базується на валютному кошику (сдр, екю та ін. Короткостроковий кредит звичайно забезпечується оборотним капіталом підприємців і використовується в зовнішній торгівлі, у міжнародному платіжному обороті, обслуговуючи неторговельні, страхові та спекулятивні угоди.

Довгостроковий міжнародний кредит призначений, як правило, для інвестицій в основні засоби виробництва, він обслуговує до 85 % експорту машин і комплектного устаткування, нові форми міжнародних економічних відносин (великомасштабні проекти, науково - дослідні роботи, упровадження нової техніки). Тверда застава (певна товарна маса віддається у заставу на користь банку); застава товару в обороті (враховується залишок товару відповідного асортименту на певну суму); застава товару в переробці (із заставленого товару можна виготовляти вироби, не передаючи їх у заставу банкові). Кредитор переважно бере в заставу товари, що мають великі можливості реалізації, і, визначаючи розмір забезпечення, враховує кон юнктуру товарного ринку.

іноді як забезпечення кредиту використовують частину офіційних золотих запасів, оцінюваних за середньоринковою ціною (фінляндія в 1963 p італія, уругвай, португалія в середині 70 - х років). Країни, що розвиваються, стали ширше практикувати (особливо на початку 80 - х років) депонування золота під заставу отриманих іноземних кредитів для погашення своєї заборгованості. Оскільки застава є способом забезпечення зобов язань за кредитною угодою, то кредитор має право при невиконанні боржником зобов язання одержати компенсацію з вартості застави.

Фірмовий комерційний кредит - це позичка, надана фірмою, звичайно експортером однієї країни імпортеру іншої країни у вигляді відстрочки платежу за продані товари; комерційний кредит у зовнішній торгівлі поєднується з розрахунками за товарними операціями.

Вексельний кредит передбачає, що експортер, уклавши угоду про продаж товару, виставляє переказний вексель (тратту) на імпортера, який, отримавши комерційні документи, акцептує його, тобто дає згоду на оплату в указаний на ньому термін. Кредит за відкритим рахунком надається за допомогою угоди між експортером і імпортером, за якою постачальник записує на рахунок покупця як його борг вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов язується погасити кредит у встановлений термін. Різновидом фірмових кредитів є авансовий платіж імпортера (аванс покупця), який під час підписання контракту дається імпортером іноземному постачальнику звичайно в розмірі 10 - 15% вартості замовлених машин, устаткування, суден. Аванс покупця є однією з форм кредитування експорту й одночасно засобом забезпечення зобов язання іноземного покупця, оскільки імпортер повинен прийняти замовлений товар. У відносинах із країнами, що розвиваються, фірми - імпортери розвинутих країн використовують аванси покупця для вивозу сільськогосподарської продукції з цих країн. У разі невиконання договору з вини особи, котра надала аванс, його слід повернути з вирахуванням збитків на відміну від задатку, який при цьому втрачається. Аванс стимулює виконання контракту на відміну від відступного, що надає право звільнитися від зобов язання за договором без відшкодування збитків іншій стороні. Оскільки фірмові кредити не можуть вирішити проблему кредитування експорту машин і устаткування за обсягом й умовами фінансування, посилюється роль банківського кредиту.

Вони дають можливість одержувачу вільніше використовувати кошти на купівлю товарів, звільняють його від необхідності звертатися за кредитом до фірм - постачальників, робити з останніми розрахунки за товари готівкою за рахунок банківського кредиту.

Проте банки, як правило, обмежують використання кредиту рамками своєї країни і нерідко ставлять умови про витрачання його на певні цілі, наприклад, на купівлю товарів у фірм, у яких вони заінтересовані. Для координації операцій з кредитування зовнішньоекономічних операцій, мобілізації значних кредитних ресурсів і рівномірного розподілу ризику банки організовують консорціуми, синдикати, банківські пули.

Експортний кредит - кредит, що видається банком країни - експортера банку країни - імпортера для кредитування поставок машин, устаткування й інших інвестиційних товарів. Банківські кредити видаються в грошовій формі і мають пов язаний характер, тому що позичальник зобов язаний використовувати позичку тільки для купівлі товарів у країні - кредиторі. Особливість кредиту покупцю полягає в тому, що банк експортера безпосередньо кредитує не національного експортера, а іноземного покупця, тобто фірми країни - імпортера та їхні банки.

Тим самим імпортер купує необхідні товари з оплатою рахунків постачальника за рахунок коштів кредитора і віднесенням заборгованості на покупця або його банк. Вартість банківських кредитів покупцеві, як правило, фіксується на ряд років на рівні нижчому від вартості позичкових коштів на ринку позичкових капіталів, що підвищує їх конкурентоспроможність. Найчастіше фінансовий кредит не пов язаний із товарними поставками і призначений, наприклад, для погашення зовнішньої заборгованості, підтримання валютного курсу, поповнення авуарів (рахунків) в іноземній валюті. Згідно з одтипним вексельним законом, прийнятим женевською вексельною конвенцією 1930 p акцепт повинен бути простим, нічим не обумовленим, але може бути обмежений частиною вексельної суми (частковий акцепт). Однією з форм кредитування експорту є акцептно - рамбурсний кредит, що грунтується на поєднанні акцепту векселів експортера банком третьої країни і переказі (рамбурсуванні) суми векселя імпортером банку - акцептанту.

Експортер домовляється з імпортером, що платіж за товар здійснюватиметься через банк шляхом акцепту останнім тратти, виставленої експортером, якщо він не впевнений у платоспроможності імпортера або зацікавлений у швидкому одержанні вирученої валюти за продані товари до настання терміну оплати векселя. Банк - акцептант, у свою чергу, вимагає гарантії своєчасної оплати векселя і виставляє на банк експортера безвідкличний акцептний акредитив, що передбачає акцепт тратти.

Отримавши про це повідомлення, експортер відвантажує товар, виписує тратту і комерційні документи, пересилає їх у свій банк, де звичайно враховується вексель. Банк експортера пересилає тратту і документи банкові - акцептанту, котрий, акцептувавши тратту, віддає її або банкові експортера, або його кореспондентові чи філії, а товарні документи - банкові імпортера. Коли настає термін, останній власник тратти подає її до оплати в банк - акцептант, котрий перевіряє достовірність векселя, послідовність індосамента (буває до 10 передавальних надписів), щоб переконатися, що останній власник законний. Акцептно - рамбурсний кредит найбільш забезпечений, коли він пов язаний із зовнішньоторговельними операціями і застосовується при розрахунках між експортером та імпортером. Умови акцептно - рамбурсного кредиту - ліміт, термін кредиту, процентна ставка, порядок оформлення, використання, погашення - визначаються на основі попередньої міжбанківської домовленості. Система кредитування експорту за допомогою векселів, розроблена банкірськими й акцептними домами, комерційними банками, не могла задовольняти зрослі потреби міжнародної торгівлі. Форми цих видів кредитування загалом аналогічні формам короткострокового кредитування (фірмовим, банківським, міждержавним кредитам тощо), але мають свої особливості. Банки стають організаторами зовнішньоекономічної діяльності клієнтів, беручи участь у переговорах про торговельно - промислове співробітництво, будучи центрами економічної інформації та звільняючи експортера від ризиків і витрат. Оскільки експорт підприємницького капіталу став динамічним елементом світогосподарських зв язків і визначальним чинником інтернаціоналізації економіки, підвищується роль банків у створенні підприємств за кордоном й участі в їхніх капіталах. У умовах спеціалізації й універсалізації банків великі кредитні установи надають і довгострокові міжнародні кредити, теоретично до 40 років, практично на 10 - 15 років. Отримуючи в кредит (на 8 - 15 років) машини, устаткування для створення і реконструкції підприємств, освоєння природних ресурсів, позичальник на погашення кредиту здійснює зустрічні поставки продукції побудованих підприємств або таких, що будуються. Тут переважають довгострокові консорціальні кредити, надані банківськими консорціумами, оскільки, по - перше, національне валютне законодавство, як правило, установлює для банків ліміт кредитування одного позичальника; по - друге, банки прагнуть обмежити ступінь ризику при наданні кредитів. Частиною довгострокового кредиту є позики - залучення державними та приватними корпораціями позичкових коштів на національному і світовому ринках позичкових капіталів шляхом випуску своїх боргових зобов язань. Довгострокові кредити і позики обслуговують головним чином розширене відтворення основного капіталу, експорт машин, устаткування, реалізацію промислових проектів. Новою формою кредитування країн, що розвиваються, є так зване спільне фінансування кількома кредитними установами великих проектів, переважно в галузях інфраструктури.

ініціаторами спільного фінансування є міжнародні фінансові інституції, які залучають до цих операцій приватні комерційні банки, що звичайно кредитують найбільше прибуткову частину проекту.

паралельне, фінансування, при якому проект ділиться на складові частини, що кредитуються різними кредиторами в межах установленої для них квоти; - співфінансування, за якого всі кредитори надають позики в ході виконання проекту.

Але головні вигоди одержують кредитори, оскільки таке кредитування дає додаткову гарантію своєчасного погашення позики боржником і встановлює залежність країн, що розвиваються, від кредиторів. Основна мета подібного поділу праці між міждержавними і приватними банками - регулювання доступу позичальників на світовий ринок позичкових капіталів, з огляду на економічні та політичні чинники.

Тому кредити міжнародних валютно - кредитних і фінансових організацій посідають скромне місце щодо суми порівняно з двосторонніми урядовими кредитами й особливо кредитами приватних банків, еврокредитами, однак вони також відіграють важливу роль. Класичні позики у формі вільного випуску облігацій на міжнародних ринках позичкових капіталів здійснюються за принципом єдності місця (у нью - йорку, лондоні або інших фінансових центрах), валюти (звичайно валюти кредитора) та біржового котирування. Наприклад, французька позика на англійському ринку капіталів випускалась у фунтах стерлінгів і отримувалася англійськими інвесторами на основі лондонського котирування. Це було пов язано з браком довгострокових джерел позичкового капіталу і нестійкістю валют і платіжних балансів, строгим контролем за допуском іноземних позичальників на національні ринки позичкових капіталів. Тому набули розвитку міжнародні облігаційні позики, що випускаються одночасно на кількох головних ринках позичкових капіталів у валюті третьої країни і купуються інвесторами різних країн на основі котирувань місцевих бірж країн, де обертаються ці облігації. Облігаційні позики - важливий кредитний механізм, з допомогою якого акумулюються та спрямовуються в інші країни як позичковий капітал, так і нагромадження фізичних осіб, корпорацій і держави.

Його специфіка полягає в тому, що основні етапи інвестиційного циклу пов язані між собою і входять у компетенцію певного банківського синдикату, очолюваного банком - менеджером. Для оцінювання техніко - економічного забезпечення проекту і розрахунку різних варіантів його реалізації банк, як правило, залучає незалежних експертів, стягуючи за це спеціальну комісію з клієнта до вирішення питання про надання йому кредиту.

При визначенні запасу міцності проекту (відношення чистих надходжень від його реалізації до суми заборгованості за кредитом, включаючи проценти) у розрахунки закладається найменш сприятливий варіант розвитку подій. По - друге, до підписання кредитної угоди детально аналізується динаміка попиту і цін на продукцію, для виробництва якої береться кредит із метою визначення тренду на період експлуатації об єкта, що кредитується. По - третє, загальновизнаний принцип обмеженої відповідальності клієнта, що означає, що банк може претендувати на погашення кредиту лише за рахунок прибутків від реалізації даного проекту.

Цей принцип починає діяти після технічного випробування, передбаченого кредитною угодою банку з клієнтом і підтверджуючого, що продуктивність досягла певної проектної потужності (звичайно 75 %). Банк може запросити контракт між спонсором і цією фірмою (звичайно філією спонсора) про умови його постачання; ці гарантії спонсора або його банку страхують ту частину кредиту, яка надається в період розроблення та будівництва до нормального функціонування об єкта. Вони наполягають на укладенні контрактів фірми зі споживачами продукції, страхуючи себе від комерційного ризику на період до повного погашення кредиту.

По - шосте, фінансовий монтаж операції при проектному фінансуванні передбачає різні умови надання кредитів, включаючи процентні ставки в межах відповідних часток. Залучення коштів позичальника, особливо на початковій стадії, міцніше прив язує його до проекту, ніж у разі реалізації останнього винятково за рахунок позичених коштів. По - сьоме, оцінюючи кредитований об єкт, банк аналізує відношення загальної суми очікуваних чистих надходжень (за вирахуванням витрат) до загальної суми основного боргу і відсотків за кредитом. По - восьме, погашення кредиту здійснюється послідовно і його графік пов язаний із експлуатаційним циклом таким чином, що повернення кредиту починається після досягнення певного рівня продуктивності.