реферат на тему найвизначніші здобутки світової літератури доби середньовіччя та відродження
1) назвіть три найдавніші книги, у яких закладені основи релігійних віровчень і які є моральними кодексами народів, що їх створили, джерелом натхнення для багатьох митців наступних поколінь. (веди, біблія, коран) 4) осуд війни та її жорстокості, співчуття людському горю, повага до людини, поетизація її героїзму та подвигу — це основні думки.
(авгієві стайні; сізіфова праця; яблуко розбрату; троянський кінь; що дозволено юпітеру, не дозволено бику; людина є мірилом усіх речей; платон мені друг, але істина дорожча; часи змінюються, і ми змінюємося разом із ними тощо) — у середні віки виникли п’ять нових культурних зон — близькосхідна, індійська, східно - азіатська, візантійська, західноєвропейська, що відповідають п’ятьом регіонам — спадкоємцям давніх культурних традицій. Barbaroi – іноземці) зруйновували міста, знищували пам’ятки античного мистецтва й бібліотеки, стали причиною розірвання торговельних й політичних зв’язків. Спочатку, правда, деякі варвари (вестготи й лангобарди) прийняли не той варіант християнства (аріанство), який став панівним у західній європі, але після vii ст. Католицька церква за умов середньовічної європи виявилася єдиною силою, що об єднує, вона взяла на себе функції розваленої римської імперії й досягла надзвичайної влади.
Під контроль було взято не лише найголовніші моменти життя людини (народження, шлюб, смерть), а й моральні відносини з іншими людьми (сповідь), ритм праці тощо. Незважаючи на те, що богослови всіляко обмежували розум, ставили його під диктат (фома аквінський) або говорили, що віруючий створений для того, щоб каятись у своїх гріхах, а не для занять наукою (петро даміані), усе - таки в боротьбі зі світською владою вони змушені були викладати свої ідеали в логічній формі. Основна мета діяльності алхіміків полягала в знаходженні філософського каменя, за допомогою якого можна було б перетворити неблагородні метали на золото та срібло, одержати еліксир довголіття тощо. У різних регіонах діяв один і той самий стиль поєднання наукового узагальнення та фантазії, раціональної логіки та міфології, хімічного рецепта та священнодійства. Жорстока соціальна структура та ідеологія середньовіччя гальмували розвиток культури, позбавляли її змоги дошукуватися відповідей на нестандартні питання. До цієї літератури належать лицарські романи (найпопулярніший з них – тристан та ізольда – про трагічне кохання лицаря тристана та дружини корнуольського короля ізольди), лірика трубадурів (провансальських мандрівних поетів - співців), труверів (придворних поетів - співців у франції), мінезингерів (німецьких співців кохання). Другу групу епічних поем утворюють ті, що розвивають легенди арморіки чи бретані, легенди про короля артура та його споборників чи спадкоємців (британський або цикл короля артура). Найкращою з епічних поем, що збереглася до нашого часу, була пісня про роланда, яка розповідала про загибель під час битви з маврами юного графа роланда, племінника карла великого та про помсту короля за його смерть. Поетична обробка цієї історичної події зробила з графа роланда ідеального васала, котрий до останньої хвилини життя залишається вірним своєму сеньйорові. Пісня про роланда, пройнята християнським фанатизмом, у той же час відображує соціально - політичні реалії феодалізму x - xi ст сповнені суперечностей і драматизму.
Живописцем та істориком мистецтва джордано вазарі, який хотів підкреслити цією назвою особливий інтерес свого часу до античності, відновлення її традицій. Саме тому епоха відродження була спрямована на пошук індивідуальності, прагнула усвідомити та обґрунтувати незалежну гідність індивідуальної думки, способу життя. Наукові відкриття джордано бруно про безкінечність всесвіту, існування невідомих на цей час планет в межах сонячної системи, обертання сонця і зірок навколо осі, математичні розрахунки паоло тосканеллі, який висунув ідею про можливість дістатися індії західним шляхом (його картами користувався колумб) - все це відкривало можливості пізнання світу.
Тут зіграло свою роль вигідне географічне положення, що зробило країну головною торговою посередницею між сходом і європою (виникає безліч італійських торгових факторій, у тому числі й у криму.
Вона, з одного боку, обслуговувала пануючий клас, виражала його інтереси, а з іншого – поповнювалася вихідцями з різних станів суспільства, була пов’язана з традиціями народної культури.
Передовими мислителями італії, він швидко поширився по всій католицькій європі й став головною течією в тогочасному духовному житті, впливаючи на філософську, етичну, естетичну думку, на мистецтво відродження впродовж xiv - xv ст. Гуманісти не просто дуже багато робили для збереження, вивчення древніх рукописів, пам’ятників мистецтва, вони вважали себе прямими спадкоємцями античної культури з її абсолютно іншим, ніж християнське, ставленням до життя. Люди відродження піддавали критиці систему феодального світогляду, їм були чужі його ідеали і догми (ідея гріховності людини, її тіла, пристрастей і прагнень). ідеал гуманістичної культури – всебічно розвинена людська особистість, здатна насолоджуватися природою, любов’ю, мистецтвом, досягненнями людської думки, спілкуванням з друзями.
індивідуалізм, який лежав у основі нового світосприйняття, був у прямій протилежності до феодального корпоративного світогляду, згідно з яким людина утверджувала своє існування тим, що була членом якої - небудь корпорації – общини в селі, цеху в місті та ін. Серед гуманістів було багато духовних осіб (микола кузанський був єпископом, священиком став франческо петрарка), часто церковні сановники, в тому числі папи римські, ставали меценатами.
Лютер переклав із латини німецькою мовою середньовічну пісню посеред життя обложені смертю, яка стала типовим виразом настроїв дрібної буржуазії та всіх, хто не належав до панівного класу.
У швейцарії їх пропагував жан кальвін, який проголосив своїми цінностями самообмеження, аскетизм, накопичення, що відповідало буржуазному характеру протестантизму.
Основна ідея лютера – для віри у бога не треба церкви – посередника між богом і людьми, християнське вчення треба вивчати самостійно, спасіння душі досягається тільки вірою у бога, а не виконанням церковних обрядів. Замість церкви як таємничого колективу, де ієрархи забезпечували безпосереднє спілкування з христом, було створено молитовні будинки, де слухали проповіді та співали молитви без будь - яких таїнств, обрядів і містичних посередників. Збереглися лише деякі світські свята та дві магічні дії (хрещення і причастя), богослужіння складалося переважно з проповідей, спільних молитов та співання псалмів. Цей період починають буржуазні революції в нідерландах та англії і завершують війна за незалежність англійських колоній у америці та велика французька революція (1789 - 1793 р. Серед ідеологів просвітництва найбільше суспільне значення мали твори жан жака руссо, який виступав проти соціальної нерівності, деспотизму й рабства, визначав виховання як засіб розвивати в людині природні основи здоров’я й моральності. У дусі античного естетичного ідеалу утверджувався поділ жанрів мистецтва на високі (трагедія, ода, героїчна поема) та низькі (комедія, байка, сатира, ідилія), де героями були селяни та міщани.
Realis – суттєвий, дійсний), за допомогою якого митці намагалися розглянути проблему несумісності конкретної людини з її егоїстичними інтересами та людини взагалі – носія розуму та справедливості. Вони виявили, що громадянинові світу, вільному від усіх станових, конфесійних і національних особливостей, немає місця в конкретних історичних умовах (усім відомі твори робінзон крузо даніеля дефо і мандри гуллівера джонатана свіфта). Sentimentalisme, від serntiment – почуття), який був своєрідною реакцією на надмірний раціоналізм класицизму з його нехтуванням почуттями простої людини.
Сентименталізм не лише доповнював, а й заперечував раціоналізм, оскільки тяжів до зображення світу як алогічного, позбавленого цілісності й завершеності. Середньовіччя успадкувало цю боротьбу, на його культуру впливали процеси як об’єднання, так і уособлення різних частин заходу, в ній відбилися, з одного боку, цілком щире бажання об’єднатись у християнській вірі, з іншого – не менш пристрасний потяг до національної самостійності. Римський світ фактично розколовся після заснування імператором константаном у 324 році нового рима – константинополя, проте остаточний поділ імперії стався після смерті феодосія і в 395 році. Надалі ці відмінності тільки глибшали, а суперечності, що існували між частинами колишньої імперії, загострювалися, зрештою призвівши до розриву, який теж наклав свій відбиток на розвиток середньовічної культури.
У ііі столітті римські імператори мусили визнати варварів, приймаючи їх до війська або дозволяючи їм як конфедератам чи союзникам селитися на окраїнах імперії. Більшість варварських народів на довгому шляху міграції (“велике переселення”), що призвів у західну європу, в результаті контактів з різними цивілізаціями, збагатили свої ремесла, мистецтво, звичаї. Ця християнська течія названа за ім’ям олександрійського пресвітера арія, що дав своє тлумачення догмату трійці (він стверджував, що христос не вічний, а створений єдиним богом). Проте так можна було вгамувати теологічні пристрасті серед єпископів, але не уникнути сутичок і розбрату, що виникали між римлянами - католиками й варварами - аріанами.
У ній найпомітнішою постаттю був хлодвіг, який почав із того, що охрестився зі своїм військом не за аріанським, а за католицьким обрядом, здобувши в союзники всю ієрархію католицької церкви на чолі з папою, а також досить впливове чернецтво. Це була епоха зі своєю, не схожою ні на яку іншу систему культурних цінностей, епоха, яка виникла в хаосі великого переселення народів і залишила значний слід у культурному розвитку людства. Книга стає більш прив’язаною до реального життя, що позначилося на її форматі, котрий значно зменшився, набуває поширення навчальна література, а також записи поетичних та прозових творів. Християнство відкинуло ідеали, що надихали античних художників (радість буття, чуттєвість, тілесність, оспівування людини, яка усвідомлює себе прекрасним елементом світу), не сприймало античної гармонії тіла і духу, людини і земного світу.
Головну увагу митці середньовіччя приділяли світу потойбічному, божественному, їхнє мистецтво було біблією для неписьменних, засобом привернення людини до бога. Головним завданням було втілення божественного начала в різних його проявах, з усіх почуттів людини перевага віддавалась стражданню, бо за святим вченням воно є вогнем, що очищає душу.
Звідси обов’язкові “страшний суд”, апокаліптичні видіння, історія страждань і смерть христа (“страсті христові”), житія святих – страдників за віру на зображеннях. Сила його розуму його геніальні наукові передбачення, його чудові технічні винаходи, нарешті, його велике реалістичне мистецтво - усе це валило в здивування вже людей ренесансу, схильних сприймати леонардо як живе втілення того ідеалу всебічно розвитий особистості, про яке мріяли кращі з мислителів і письменників xv - xvi століть. Його цікавлять нові задачі - удосконалення психологічних засобів вираження і більш глибоке розкриття внутрішнього світу людини, спрощення композиційного ладу заради досягнення більшої монументальності, використання світлотіні з метою посилення життєвості образів, розробка реалістичного творчого методу і підведення під нього міцної теоретичної основи.
і оскільки для леонардо процес художнього узагальнення є процесом глибоко свідомим, остільки він виступає прямим попередником усіх великих майстрів високого відродження. Він замальовує обличчя, що сподобалися йому пейзажі, рослини, фігури тварин, вона без утоми робить найдокладніші етюди драпірувань, домагаючись максимальної рельєфності в передачі складок, він виконує вражаючі вже на цьому ранньому етапі своєю зрілістю композиційні начерки для картин. У майстерні верроккіо застосовувалася спільна робота вчителя й учнів над тим самим добутком; у зв язку з цим, природно, виникають великі складності при розпізнанні окремих художніх почерків. (кожна правильна відповідь — 1 бал) 1) назвіть три найдавніші книги, у яких закладені основи релігійних віровчень і які є моральними кодексами народів, що їх створили, джерелом натхнення для багатьох митців наступних поколінь.
Коментарі
Дописати коментар