активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках біології

активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках біології

Сучасна психологія і педагогіка доводять, що в процесі навчання учень не просто сприймає, усвідомлює, запам’ятовує, а й виконує складну систему розумових дій, спрямованих на засвоєння знань. Дуже важливо з перших кроків навчати дітей спостерігати різні явища таким чином, щоб їхній досвід не був стихійним, випадковим, а складався під впливом учителя. Це дає можливість відразу залучити учнів до активної роботи, створити робочу атмосферу на уроці і, користуючись зацікавленістю та підвищеною активністю дітей, успішно проводити другу половину уроку.

Учитель отримує можливість під час пояснення спиратися на набуті (нехай незначні) у процесі роботи уявлення учнів, використовувати їх для активізації бесіди під час узагальнення набутих знань. Для чіткої організації самостійної роботи вчитель має розробити систему завдань пошукового характеру з теми, предмета в цілому, передбачити їх поступове ускладнення і підвищення рівня самостійності учнів під час виконання цих завдань. З метою детального вивчення предмета або явища можна використати прийоми, які допоможуть учням успішно засвоїти навчальний матеріал, вникнути в суть дослідження біологічних процесів. Суть його полягає в тому, що вчитель ставить перед учнями запитання на кмітливість з додатковими навідними запитаннями, чим спонукає до інтуїтивного розв’язання пізнавального завдання. Так, з’ясовуючи відмінності між кореневищем рослин і коренем, учні спочатку не можуть дати правильну відповідь, але пропонують різні міркування, іноді помилкові (кореневище росте горизонтально, а корінь – вертикально; на кореневищі є бруньки, а на коренях їх немає; кореневище може зеленіти на світлі, а корені не зеленіють тощо). Зрештою, учні доходять висновку, що кореневище – це видозмінений пагін, який хоч і не має зелених листків, але володіє всіма іншими ознаками, характерними для пагона. Знання, отримані в готовому вигляді, як правило, викликають утруднення учнів в їх застосуванні до пояснення спостережуваних явищ і рішення конкретних задач. Одним з істотних недоліків знань учнів залишається формалізм, який виявляється у відриві завчених що вчаться теоретичних положень від уміння застосувати їх на практиці. Кашин показав, що самостійна робота учнів займала лише 10% часу, причому і ця робота складався в основному з простого читання підручника і виконання тренувальних вправ. А) попередні практичні дії (таблиці, схеми, досліди, приклади), що підводять до усвідомлення недостатності відомих теоретичних знань, пояснення нових фактів, явищ, процесів. Особливе значення на етапі включення учня в активну пізнавальну діяльність має дослідницький для орієнтування рефлекс, що є реакцією організму на незвичайні зміни в зовнішньому середовищі. Характеризується прагненням учня до виявлення сенсу досліджуваного змісту, прагненням пізнати зв язки між явищами і процесами, опанувати способами застосування знань в змінених умовах. Велика стійкість вольових зусиль, яка виявляється в тому, що учень прагне довести почату справу до кінця, при утрудненні не відмовляється від виконання завдання, а шукає шляхи вирішення. Даний рівень активності забезпечується збудженням високого ступеня розузгодження між тим, що учень знав, що вже зустрічалося в його досвіді і новою інформацією, новим явищем. Принцип зв язку навчання з життям, є змістовною основою для активізації навчання школярів, може подолати відрив навчання від життя, здійснюваним тільки у разі організації активного навчання школярів. Принцип наочності, висловлюючи, в основному, єдність конкретного й абстрактного, найтіснішим чином пов язаний з свідомістю засвоєння знань, реалізується при активному мисленні учнів, особливо на етапі переходу від конкретного до абстрактного, і, навпаки, від абстрактного до конкретного. В роботах повинні використатися всі можливості для введення варіативних завдань, які забезпечують максимально успішне протікання самостійних робіт кожного учня. Завдання вчителя - не тільки повідомляти знання (викладання), але й керувати процесом їхнього засвоєння, виховувати і сприяти розвитку учня, формувати в нього необхідні особистісні якості. Проблемне навчання не тільки активізує розумові процеси учнів, але і за допомогою пошукових завдань породжує в них інтерес і тим самим необхідну навчальну мотивацію. Словесні (розповідь, лекція, бесіда, читання), наочні (демонстрація натуральних, екранних і іншої наочної допомоги, дослідів) і практичні (лабораторні і практичні роботи). У старших класах з метою кращого виявлення логічної структури нового матеріалу даю завдання самостійно скласти план розповіді вчителя або план - конспект з виконанням установки.

Уміння конспектувати, складати план розповіді, відповіді, коментоване читання підручника, відшукування в ньому головної думки, робота з довідниками, науково - популярною літературою допомагають формуванню у учнів теоретичного і образно - наочного мислення при аналізі і узагальненні закономірностей природи.

4) демонстрацію досвіду або повідомлення про нього - основу для створення проблемної ситуації; рішення завдань пізнавального характеру (завдання див у додатку). Всі учні по завданнях самостійно вирішують розрахункові або логічні (що вимагають обчислень, роздумів і висновків) завдання аналогічно або творчого характеру.

При підготовці лекцій планую послідовність викладу матеріалу, підбираю точні факти, яскраві порівняння, висловлювання авторитетних науковців, вчителів, громадських діячів. Г) прийом значимості - створення установки на необхідність вивчення матеріалу у зв язку з його біологічної, народногосподарської й естетичної цінністю; в) дослідницький прийом - що вчаться на основі проведених спостережень, дослідів, аналізу літератури, рішення пізнавальних завдань повинні сформулювати висновок. Показати взаємозв язок будови із середовищем перебування, пристосування рослин до різних умов, активізувати діяльність учнів спеціальними домашніми завданнями.

Принцип індивідуального підходу передбачає облік таких особливостей учнів, які впливають на його навчальну діяльність і від яких залежать результати навчання. Це можуть бути різні фізичні і психічні якості і стани особистості, особливості всіх пізнавальних процесів і пам яті, властивості нервової системи, риси характеру і волі, мотивація, здібності, обдарованість, постійні або тимчасові дефекти органів чуття і всього організму.

Основне завдання курсу - розвиток пізнавальних здібностей дитини, розуміння і усвідомленого ставлення до навколишнього середовища, уміння оцінити свій маленький, але реальний внесок у її збереження, осмислити взаємну залежність людей і навколишнього середовища, визначальну якість життя. Основне призначення загальноосвітніх закладів нового типу створити оптимальні умови для широкої загальноосвітньої підготовки учнів, їх всебічного розвитку.

Як заклади нового типу, так і профільні школи з поглибленим вивченням окремих навчальних предметів повинні забезпечити фундаментальну підготовку з обраного профілю, залежно від нахилів та пізнавальних інтересів школярів, сприяти формуванню національної інтелігенції, здатної до самостійного прийняття рішень у нестандартних життєвих та виробничих ситуаціях. Сьогодні, розглядаючи умови проведення уроків в загальноосвітніх школах, можна дійти висновку, що вони дуже відрізняються від тих, що були п ять, десять, двадцять, п ятдесят років тому.

і це не тому, що ми інші; я вважаю, що це тому що світ постійно рухається вперед, розвивається, і ті методи, що були актуальні декілька років тому, не можуть задовольнити цікавість сьогоднішніх учнів. Важливо не тільки передати учням певну суму знань, а розвивати в них самих бажання шукати, знаходити й використовувати необхідну інформацію, інтегрувати свої знання в життя, в якісь практичні ситуації. Практичне значення нашої роботи полягає в тому, що біологія - це той шкільний курс, у якому існують реальні можливості залучити учнів до дослідницької роботи, розвинути їх творчі здібності. У зв язку з тим що в старших класах розширюється круг знань, що ці знання учні застосовують при поясненні багатьох фактів дійсності, вони більш усвідомлено починають відноситися до навчання. Старшокласники указують на такі мотиви, як близькість закінчення школи і вибір життєвого шляху, подальше продовження освіти або робота по вибраній професії, потреба проявити свої здібності у зв язку з розвитком інтелектуальних сил. Все частіше старший школяр починає керуватися свідомо поставленою метою, з являється прагнення поглибити знання в певній області, виникає прагнення до самоосвіти.

Наприклад, усвідомлення своєї фізичної сили, здоров я і привабливості впливає на формування у хлопців і дівчат високої самооцінки, упевненості в собі, життєрадісності і т. Якщо підліток хоче знати, що є те або інше явище, то старший школяр прагне розібратися в різних точках зору на це питання, скласти думку, встановити істину.

їм подобається, коли викладач примушує вибирати рішення між різними точками зору, вимагає обґрунтування тих або інших тверджень; вони з готовністю, навіть з радістю вступають в суперечку і наполегливо захищають свою позицію. Це пов язано з тим, що в старшому шкільному віці створюється більш цілісне уявлення про себе і про особу інших, розширюється круг усвідомлюваних соціально - психологічних якостей людей, і перш за все однокласників. Вимогливість до навколишніх людей і строга самооцінка свідчать про високий рівень самосвідомості старшого школяра, а це, у свою чергу, приводить старшого школяра до самовиховання. Хлопці і дівчата прагнуть глибоко розібратися в своєму характері, у відчуттях, діях і вчинках, правильно оцінити свої особливості і виробити в собі кращі якості особи, найбільш важливий і цінний з суспільної точки зору.

Ххі століття - це час формування високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому якість людського потенціалу, рівень освіченості й культури всього населення набувають вирішального значення для економічного та соціального поступу країни.

Саме тому освіта має базуватись на принципах диференціації навчання, орієнтації на особистість учня, формування його мотиваційної сфери, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей. На сьогодні актуальною є проблема аналізу стану викладання навчальних дисциплін, визначення позитивних сторін й окреслення кола проблемних питань навчально - виховного процесу.

Судячи за результатами успішності учнів, якісного показника вступу випускників до внз, в загальноосвітніх навчальних закладах області створено умови повноцінного викладання шкільного курсу біології. Запорукою тому є можливості кадрового потенціалу вчителів природничих дисциплін, рівень науково - методичного забезпечення і контролю за станом викладання. Але природно, що маса проблем соціально - економічного плану є причинами ускладнень для реалізації завдань навчального закладу та освітніх функцій вчителя. У людей цієї категорії скоріше спрацьовує фактор пам яті про власну молодість, притаманний тому віку робочий ентузіазм, і зрозуміло вищу результативність роботи.

Сучасні діти, які виховуються в умовах розвиненого інформаційного середовища, розбудови демократії суспільства, є більш розкомплексованими в поведінці, вимагають вищого рівня ступенів свободи, а значить і ставлять перед вчителем нові вимоги.

Життя вимагає від сучасної школи підготовки дітей із сформованими особистісними рисами, високим рівнем соціальної активності, цілісним умінням бачення проблем, готовністю до дій по їх вирішенню. Головною ознакою сучасної педагогіки має бути особистісно - діяльнісний підхід до організації навчання й виховання дітей, як громадян нового суспільства. Навчання повинне базуватись на принципі природовідповідності, в основі якого лежить задоволення потреб дитини в саморозвитку, пізнанні довкілля не через сприйняття догматичних тверджень, а в форматі гри, розв язання евристичної ситуації, чи навіть шляхом проб і помилок. Зменшенню гостроти проблеми сприятиме і усвідомлення того факту, що дитиною легше сприймається матеріал, який для неї здається цікавим або життєво необхідним. Передувати профілізації навчання може допрофільна підготовка, тобто залучення дітей до роботи гуртків, вивчення факультативних курсів, участь в роботі секцій наукових товариств, клубів. За умови, якщо до десятого, а то і восьмого класу дитина вже визначилась з майбутньою професією, навчаючись за програмами профільного чи поглибленого вивчення вона вивчатиме менш цікаві для неї дисципліни за спрощеними програмами, з економією додаткового часу для улюблених предметів. Обов язковою ознакою сучасного уроку біології є диференціація навчальних підходів до дітей з різними рівнями пізнавальних потреб і природних здібностей. Досить часто, причини суб єктивного плану, як то поверхове ознайомлення з матеріалами державних стандартів освіти, вимогами пояснювальної записки до програм, та не залежні від вчителя причини - відсутність затвердженого варіанту концепції біологічної освіти, певна неоднозначність вимог самої програми щодо знань та умінь, породжують різне розуміння глибини висвітлення змісту певних її питань. Етап ознайомлення з позапрограмним матеріалом повинен бути стислим, але головне - реалізуватись в такій формі, щоб зацікавити якомога більшу кількість учнів. їх в пересічному класі спочатку може бути один, два, але за умов систематичної роботи число таких дітей зростає до кількості, за якої буде вже достатньо підстав для розмови про відкриття міжкласного факультативу (гуртка) з біології. Вдале створення проблемної ситуації, пов язаної з матеріалом що вивчається, визначення місця даного матеріалу в системі знань про життя, ролі в довкіллі й значення для людини, спонукає дітей до роботи, загострює увагу, підживлює інтерес до теми.

Програма дає можливість самостійного конструювання презентаційних матеріалів з використанням схем, фотографій біологічних об єктів і навіть відео сюжетів майже на кожну з тем шкільного курсу біології. Найбільш зручним варіантом навчання за нею є самостійна робота учня, в ході якої при переході до наступної теми він має успішно виконати завдання контрольної роботи з визначенням суми набраних балів. Будучи прогресивною протягом чотирьох століть поспіль, сьогодні, в умовах науково - технічного прогресу вона перестала задовольняти потреби суспільства в освіті і потребує вдосконалення. Без централізованого вирішення її на державному рівні проблема ніяк не може бути усунена наївними порадами пошуку позабюджетних коштів чи самостійного виготовлення (до того ж несертифікованого) обладнання. Саме тому, з усвідомленням реальності й масштабності проблеми, нормативними документами передбачено можливість диференціації форм проведення лабораторних робіт з біології. Будь - яка з них, виходячи з реальних умов школи чи раціональності використання навчального часу, може бути фрагментом уроку і виконуватись навіть на демонстраційному рівні. Отже, вчитель має організувати пізнавальну роботу учнів, яка буде спрямована на комплексне засвоєння ними всіх компонентів змісту освіти, а не лише на процес формування знань і вмінь. Але психологи та педагоги, які вивчали сучасний стан процесу навчання, констатують, що випускники не здатні самостійно розв язувати проблеми, вирішувати практичні завдання, не можуть мислити діалектично, системно. Виходячи з необхідності та враховуючи переваги використання в процесі навчання творчих завдань, слід відзначити, що різкий перехід від репродуктивного типу завдань до пошукового успіхів не принесе, а навпаки, викличе багато труднощів та невдач як для учня, так і для вчителя. Методика рішення запропонованих творчих завдань включає в себе ланцюжки рішень окремих пізнавальних підзавдань, кожне з яких носить переважно репродуктивний характер і не становить особливих труднощів. Вміння розбити завдання на підзавдання, встановити послідовність їх розв язку, логічний хід міркувань і буде основною трудністю під час вирішення вихідного, завдання. Вивчаючи зоологію у 7 класі, учні ознайомлювалися з особливостями кровоносних систем різних типів та класів тварин, будовою сердець, мають поняття про артеріальну та венозну кров, кровоносні судини, кола кровообігів. Формувати в учнів нові анатомо - фізіологічні поняття про внутрішнє середовище організму, склад крові, переливання та зсідання крові, фагоцитоз, імунітет, гомеостаз, інфекційні захворювання, запобіжні щеплення, будову та роботу серця, велике та мале кола кровообігів; формувати загально біологічні поняття про клітинну будову організму, взаємозв язок будови та функції (клітини крові, серця, судини); удосконалювати вміння працювати з мікроскопом, підручником, надавати першу допомогу при кровотечах. Здійснювати моральне, фізичне та гігієнічне виховання школярів, доводячи загрозу сніду, наркотиків, алкоголю, паління, користь запобіжних щеплень, фізичних вправ для зміцнення серця; вчити додержуватися гігієни серцево - судинної системи; надавати першу допомогу при кровотечах. Характеризується прагненням сенсу змісту, що вивчається, що вчиться до виявлення, прагненням пізнати зв язки між явищами і процесами, опанувати способами застосування знань в змінених умовах. Велика стійкість вольових зусиль, яка виявляється в тому, що учень прагне довести почату справу до кінця, при утрудненні не відмовляється від виконання завдання, а шукає шляхи рішення. Характерна особливість - прояв високих вольових якостей що вчиться, завзятість і наполегливість в досягненні мети, широкі і стійкі пізнавальні інтереси.

Даний рівень активності забезпечується збудженням високого ступеня розузгодження тим часом, що учень знав, що вже зустрічалося в його досвіді і новою інформацією, новим явищем. Якщо необхідно не тільки зрозуміти і запам ятати, але і практично опанувати знаннями, то природно, що пізнавальна діяльність що вчиться не може не зводиться тільки до слухання, сприйняття і фіксації учбового матеріалу.

Шляхом завдань, що послідовно ускладнюються, або питань створити в мисленні учня таку проблемну ситуацію, для виходу з якої йому не вистачає наявних знань, і він вимушений сам активно формувати нові знання за допомогою викладача і за участю інших слухачів, ґрунтуючись на своєму або чужому досвіді, логіці. Особливості застосування даного принципу в процесі викладання економічних дисциплін вимагають і специфічних форм проведення занять, педагогічних прийомів і методів. Учень ніколи не стане вивчати конкретну ситуацію, якщо вона надуманна і не відображає реальної дійсності і активно не обговорюватиме проблему, яка до нього не має ніякого відношення. і навпаки, інтерес його різко зростає, якщо матеріал містить характерні проблеми, які йому доводиться зустрічати, а деколи і вирішувати в повсякденному житті. Наприклад, нікому не хочеться ударити в грязь особою перед своїми одногрупниками, кожен прагне показати себе з кращого боку (що він щось коштує), продемонструвати глибину своїх знань і умінь. ігровий характер проведення занять включає і чинник професійного інтересу, і чинник змагальності, але незалежно від цього є ефективним мотиваційним процесом розумової активності учня. Емоційна дія також існує, як самостійний чинник і є методом, який будить бажання активно включиться в колективний процес учення, зацікавленість, що приводить в рух. Особливе значення на етапі включення в активну пізнавальну діяльність має дослідницький для орієнтування рефлекс, що є реакцією організму на незвичайні зміни в зовнішньому середовищі. Спиратися на інтереси учнів і одночасно формувати мотиви учення, серед яких на першому місці виступають пізнавальні інтереси, професійні схильності; 2. Вже в молодших класах корисно привчати хлопят самостійно виділяти найістотніше в поясненні вчителя і формулювати найважливіші питання, які пояснені на уроці. Якщо вчитель пропонує по ходу свого викладу виділити основні питання, тобто скласти план матеріалу, що вивчається, це завдання примушує хлопят глибше вникати в суть нової теми, в думках розчленовувати матеріал на найважливіші логічні частини.

З метою кращого виявлення логічної структури нового матеріалу дається завдання самостійно скласти план розповіді викладача або план - конспект з виконанням установки.

Уміння конспектувати, складати план розповіді, відповіді, коментоване читання літератури, відшукування в нім головної думки, робота з довідниками, науково - популярною літературою допомагають формуванню у учнів теоретичного і образно - наочного мислення при аналізі і узагальненні закономірностей природи.

Висунення проблемного питання;створення проблемної ситуації на основі вислову ученого; створення проблемної ситуації на основі приведених протилежних точок зору поодинці і тому ж питанню; демонстрацію досвіду або повідомлення про нього - основу для створення проблемної ситуації; рішення завдань пізнавального характеру.

Що все вчаться по завданнях самостійно вирішують розрахункові або логічні (що вимагають обчислень, роздумів і висновків) завдання аналогічно або творчого характеру.

При підготовці лекцій планується послідовність викладу матеріалу, підбираються точні факти, яскраві порівняння, вислови авторитетних учених, громадських діячів. Г) прийом значущості - створення установки на необхідність вивчення матеріалу у звязку з його біологічною, народногосподарською і естетичною цінністю; в) дослідницький прийом - що вчаться на основі проведених спостережень, дослідів, аналізу літератури, рішення пізнавальних завдань повинні сформулювати вивід. Пасивно керованим процесом вважається такий його спосіб організації, де основна увага приділяється формам передачі новій інформації, а процес придбання знань для учнів залишається стихійним. Тут передбачається облік індивідуальних особливостей що вчаться, моделювання учбового процесу, його прогнозування, чітке планування, активне управління навчанням і розвитком кожного учня. Лебедев указує, що пізнавальна активність - це ініціативне, дієве відношення знань, що вчаться до засвоєння, а також вияв цікавості, самостійності і вольових зусиль в навчанні. У період науково - технічної революції, коли спостерігається швидкий ріст наукових знань і їх широке впровадження у виробництво, перед школою постає завдання - озброїти своїх випускників системою міцних знань і вмінням самостійно поповнювати їх, розвивати свої пізнавальні здібності. Останнє припускає широке застосування системи засобів навчання в умовах комплектно обладнаного кабінету біології, що дозволяє вчителеві з найменшою витратою часу і зусиль використовувати будь - які засоби навчання в комплексі, тобто системно. По - перше, зміни, які відбулися в соціально - економічній, політичній та духовно - моральній сферах життя суспільства, висувають підвищені вимоги до психофізіологічних, інтелектуальних, вольових і моральних якостей людини, її ціннісних орієнтацій та ідеалів. Високий рівень інтелектуального розвитку і креативности стає умовою адаптації людини до життя в сучасному суспільстві, соціальним замовленням якого є фахівець, який володіє такими особистісними якостями, як системність мислення, інформаційна і комунікативна культура, самостійність, ініціативність, творча активність, відповідальність за виконану роботу, мобільність та конкурентноздатність. Сучасна психологія і педагогіка доводять, що в процесі навчання учень не просто сприймає, усвідомлює, запам ятовує, а й виконує складну систему розумових дій, спрямованих на засвоєння знань. Учні захоплюються самостійною роботою - їм ніколи відволікатися; під час роботи набувають деяких знань і з інтересом чекають додаткових пояснень учителя; учитель отримує можливість під час пояснення спиратися на набуті (нехай незначні) у процесі роботи уявлення учнів, використовувати їх для активізації бесіди під час узагальнення набутих знань. Суть його полягає в тому, що вчитель ставить перед учнями запитання на кмітливість з додатковими навідними запитаннями, чим спонукає до інтуїтивного розв язання пізнавального завдання. Так, з ясовуючи відмінності між кореневищем рослин і коренем, учні спочатку не можуть дати правильну відповідь, але пропонують різні міркування, іноді помилкові (кореневище росте горизонтально, а корінь - вертикально; на кореневищі є бруньки, а на коренях їх немає; кореневище може зеленіти на світлі, а корені не зеленіють тощо). Зрештою, учні доходять висновку, що кореневище - це видозмінений пагін, який хоч і не має зелених листків, але володіє всіма іншими ознаками, характерними для пагона. Вона вимагає такої постановки процесу навчання, що сприяла б вихованню ініціативності і самостійності в учнів, міцному і глибокому засвоєнні, виробленню необхідних умінь і навичок. В роботі розкриті особливості і ознаки нестандартних уроків, їх функції, представлена класифікація дидактичних ігор, розроблено систему ігрових ситуацій та технологію їх впровадження у навчальний процес; розроблена система ігрових ситуацій, яка відповідає програмі курсу „ зоологія” та технологія їх впровадження може бути використана вчителями - біологами у навчальному процесі. Нетрадиційні форми навчання - це такі форми навчання які не відображають структуру традиційного уроку, але разом з тим ці форми повинні відповідати вимогам програми, завданням навчального процесу.

Передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою утворення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей. 5 - уроки суспільного огляду знань (уроки - творчі звіти, уроки - заліки, уроки - експромт - екзамени, уроки - консультації, уроки - взаємонавчання, уроки - консиліуми). Особливості цих уроків полягають в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми, відсутності об єктивізму при оцінюванні (експертами виступають учні, дорослі, батьки). 6 - уроки комунікативної спрямованості (уроки - усні журнали, уроки - діалоги, уроки - роздуми, уроки - диспути, уроки - прес - конференції, уроки - репортажі, уроки - панорами, уроки - протиріччя; уроки - парадокси). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Проводять їх у межах діючих програм і передбаченого навчальним планом часу, викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. Вправи з психотренінгу спрямовані на розвиток різних сфер психіки; уваги, пам яті, емоцій, уяви і є способом пізнання власних можливостей та здібностей. Самоперевірка спонукає до самовдосконалення, свідомої праці над своєю волею, характером, виробленням пристойних звичок, набуттям необхідних умінь, самовиховання відбувається природно і непомітно, тому що відбувається через ігрові інтереси, задоволення.