сутність соціально-педагогічного експерименту макаренка
Тим самим відбувається формування такої наріжної властивості особистості, як відповідальність, що кристалізується, головним чином, у площині рефлексії майбутнього, коли майбутнє починає сприйматися як теперішнє, а грань між актуально дійсним (принцип тут і тепер) і потенційно можливим, віртуальним стирається. Це ж, у свою чергу, виступає головним чинником розвитку творчості й абстрактного мислення людини, що функціонує не інакше як у сфері потенційно - можливої, знаково - символічної, умовної реальності - у сфері мови як комунікативної активності і системи знаків. Макаренка за умови вищезазначеного тотального спілкування усіх з усіма (це мало місце й у плані навчальної діяльності; спрямованої на розвиток мислення). Проте, як не дивно, на нашу думку, розвиток глибинних психологічних настанов для абстрактного мислення реалізувався не тільки і не стільки в с4)ері навчальної діяльності, скільки у виробничій, рольовій активності, а також у площині досвіду рефлексії майбутнього. Однією з найбільш характерних рис феномена чистого існування є стирання межі між внутрішнім і зовнішнім, тобто між тваринним організмом і зовнішнім середовищем, із котрим цей організм складає динамічне ціле, реалізоване на основі його першосигнальної мимовільно - автоматичної поведінки.
З погляду синергетики; існування живих систем можна розуміти як зміну в чистому вигляді, як нелінійний, біфуркаційний, вибуховий процес, як скачок у розвитку, що постійно трансформує один якісний стан системи в інший. На рівні живих систем даний нелінійний процес виявляється у феномені сенситивних моментів розвитку, у яких має місце корінне морфологічне і функціональне перепрофілювання живих систем. Сенситивні (критичні) періоди (або нормальні кризи розвитку), де формуються базові психологічні установки людини, співвідносяться з явищем соціального переходу, що в етнографічному плані реалізується в обрядах ініціації. Сенситивні (біфуркаційні) періоди виявляються в моменти різкої зміни певного режиму життєдіяльності людини (при стресі^ наприклад), а також у моменти коливання уваги (що відбувається постійно), коли людина чутлива до різноманітних зовнішніх подразників і часто стає об єктом їхнього впливу.
Макаренко емпіричним шляхом дійшов до усвідомлення важливості даного методу, який він назвав методом вибуху, і неодноразово застосовував його у своїй виховній практиці. Суть даного методу виховного впливу полягає в закланні змодетовати таку несподівану значущу життєву ситуацію, у якій об єкт виховання ще не був і в якій він не може використати звичну модель поведінки, що базується на сформованих свідомих і несвідомих стереотипах реагування. При цьому об єкт виховного впливу змушений вийти із усталених меж звичних соціальних ролей і починає діяти в якості нової ролі, різкий перехід до якої не може не викликати великого захоплення в кожного, хто працює в сфері педагогічної діяльності. А різноманітність педагогічних завдань і ситуацій така широка, що неможливо їх усі адекватно й успішно вирішувати за допомогою однобічно орієнтованих психологічних і педагогічних засобів. Наприклад, спираючись у виховній практиці на засади гуманістичної психології, він, проте, в групі розбещених агресивних підлітків застосовував директивні методи, тобто методи раціоналістичні (позитивне й негативне підкріплення). Макаренко розробив гнучку систему вимог, нагород, примусів, покарань - усього того, що в американській педагогіці називається теорією модифікації поведінки.
Гуманістичним вважається положення про те, що потрібно сприймати дитину такою, якою вона є, що будь - яка спроба змінити щось в її природі є насильством над нею, і в цьому виявляється негуманність педагогічного підходу (л. Бергсона, згідно з якими людина розвивається завдяки природженому прагненню до своєї цільності, несуперечливості, через розкриття її генетичне обумовлених сил. Зовнішня (соціальна) детермінанта розвитку внутрішнього світу особистості покликана тільки стимулювати природне зростання людини й забезпечити пробудження дрімаючих в самій дитині творчих сил, сприяння їх звільненню від усього зовнішнього. Серед російських педагогів нині багато хто поділяє думку про те, що гуманним є прагнення не переробляти дитину, а вчити й виховувати її такою, якою вона є, створюючи їй доступні зони розвитку (бондаревська). Отже, по суті, дитину залишають на тому рівні розвитку, на якому вона опинилася через випадкові обставини її онтогенезу і спадковості виховна робота зводиться до пустого дресирування особистості в межах тих можливостей, які самі по собі в цій особистості відкриваються, вважав а. Франкл, людина постає як суб єкт, котрий лише проектує свій світ, який у всіх своїх проектах світу виражає щоразу самого себе, тому крізь цей спроектований світ видно повсякчас тільки його самопроектуючий суб єкт. Щодо прийняття рішення людське буття повністю обумовлено тією обставиною, що вимога, яка виходить із ситуації, якщо вона зачіпає особистість, адресується цій особистості, а не виходить з неї самої механізмом простого самовираження, експресії або проекції в світ. Якщо переконати мене в тому, що я вже є (і завжди був) тим, ким я повинен стати, то я звільняюся від тягаря вибору, я позбавляюся потреби повсякчас вирішувати, які з можливостей я маю відхилити, залишивши їх нереалізованими, а які з них я маю увічнити, реалізувавши їх. Він випередив час як у виробничому плані (в завершальний період роботи комуна, перебуваючи на госпрозрахунку, займалась різними видами господарської діяльності. Комунари виготовляли нитки, швейні вироби, уперше в країні налагодили випуск таких висококласних товарів, як фотоапарат фед і електросвердла, влаштовували оранжереї), так і в соціальному.
Макаренка є статті, що нагадують агітки, де мають місце апологетика стаханівського руху, ілюзії стосовно праці при соціалізмі, суспільної власності, абсолютизація колективу, надмірна увага до ідеологічних стимулів. Секрет успіхів антона семеновича як педагога і як виробничника в тому, що йому вдалося створити ефективні системи стимулювання праці, які збуджували нові системи мотивації. Він вважав, що жоден засіб впливу на людину не може проектуватися як позитивний, якщо його дія не контролюється усіма іншими засобами, що застосовуються водночас. Макаренко зазначав, що система стимулів ніколи не може бути мертвою і застиглою нормою, вона завжди змінюється і розвивається, інакше відбуватиметься насичення певним стимулом чи звикання до стимулювання взагалі. Різні методи стимулювання праці через колектив важливі як в економічному, так і в соціальному планах, адже в трудовому зусиллі формується не лише трудова підготовка людини, а й виховання товариша. Крім близьких перспектив (хороші умови праці, захищеність від свавілля самодурства, привітний тон стосунків), мусить існувати і дальня перспектива, тобто будь - який працівник повинен бачити, що планку блискучої кар єри високо піднято, але взяти її можна, і головний шлях до цього - праця. Макаренко розумів, що стимулом праці є потреба не в самій дії - аби лише трудитися, а важливим є такий процес праці, який створює можливості для самовияву, творчості, задоволення різних інтересів і прагнень. Він наголошував, що покарання має бути дуже індивідуальним, пристосованим до окремої особистості, необхідні певні закони і форми, що обмежують право покарання. Макаренко рішуче виступав за заборону для вчителя працювати більше, ніж в одній школі, за оптимальний розмір колективу (щоб не було багато вчителів), за добір кадрів різної кваліфікації, різних характерів, віку і т. Кожен учитель, залежно від своєї освіти і типу школи, в якій працює, має одержувати диференційовану платню, яка б задовольняла не лише матеріальні, а й культурні потреби.
Поряд з цим, педагог, підкреслюючи значення загально - колективного результату праці, акцентував увагу на тому, що він не можливий без індивідуального успіху кожного. Спадщина педагога може і повинна творчо використовуватись не тільки в навчальних закладах, а й у сучасному виробництві, у будь - якій сфері людської діяльності. Шляхи управління розвитком суб єктності майбутнього педагогічного працівника як суб єкта професійної активності в умовах, які відповідають вимогам творчої фахової діяльності.
Коментарі
Дописати коментар