гроші та кредит савлук 2006 року -підручник

гроші та кредит савлук 2006 року -підручник

Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць). З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (р q) й обернено пропорційно - з обсягом маси грошей, що є в обороті. Якщо ця друга група суб єктів обороту затримує гроші у своєму розпорядженні, несвоєчасно здійснює платежі за своїми зобов язаннями, то збільшуватиметься тривалість цієї частини обороту грошей і зменшуватиметься вся швидкість їх обігу.

Показник швидкості обігу грошей можна визначати і за іншими критеріями, зокрема за середньою частотою використання грошової одиниці в оплаті доходів населення, тобто у формуванні національного доходу; за середньою частотою використання грошової одиниці у здійсненні всіх видів платежів, тобто у формуванні всього грошового обороту; за частотою проходження готівки через каси банків. Змінами обсягу, структури й ефективності суспільного виробництва, величини і швидкості товарних потоків на стадії обміну, розвитком ринкових зв язків, збалансованістю ринку та ін. Чим глибший поділ суспільної праці, вища її продуктивність, тим частіше і більше кожний виробник викидатиме товарів у сферу обігу, частіше продаватиме й купуватиме їх, зумовлюючи прискорення обігу грошей. Але для цього потрібна належна збалансованість попиту і пропозиції на ринку, висока організованість ринкових відносин, коли виробник знає свого покупця ще до виходу з товаром на ринок. Зростання ефективності суспільного виробництва скорочує період нагромадження вартості для цілей відтворення, прискорюючи повернення в обіг грошей, що обслуговують цілі нагромадження в межах окремих індивідуальних капіталів. Завдяки йому навіть незначні за обсягами нагромадження грошей знову спрямовуються у сферу обігу, прискорюючи свій рух у межах обороту всього суспільного капіталу.

Поліпшення справ на кожному з цих напрямів сприяє прискоренню доставки товарів від продавця до покупця і передачі грошей від платника до їх одержувача. Коли знецінення грошей досягає значних розмірів, виникає ажіотажний попит, втеча від грошей до товарів, що ще більше прискорює їх обіг і зумовлює подальше знецінення. Швидкість обігу грошей, як і їх маса, впливає на економічні процеси не своєю абсолютною величиною, а її зміною протягом певного періоду - прискоренням чи уповільненням. Збільшує чи зменшує пропозицію грошей в обігу і цим впливає на платоспроможний попит і на витрати обігу; ускладнює чи полегшує регулювання грошового обігу; дає узагальнююче відображення зміни інтенсивності економічних процесів, що становлять основу грошового обігу.

Прискорення обігу грошей компенсує їх масу, що може мати позитивне значення в умовах збільшення обсягів товарообороту, коли зростаюча потреба в грошах задовольнятиметься без додаткового їх випуску.

Проте за умови розбалансованості економіки, коли платоспроможний попит випереджає товарну пропозицію, прискорення грошового обігу стає додатковим інфляційним фактором. Уповільнення грошового обігу розширює місткість його сфери, тобто збільшує попит на гроші і зменшує платоспроможний попит, що позитивно впливає на його стан навіть при незмінності обсягу товарообороту.

Тому заходи щодо сповільнення грошового обігу завжди входять до антиінфляційних програм як їх складова, а економічна ситуація, що характеризується уповільненням обігу грошей, є найсприятливішою для реформування грошової системи країни.

Не випадково, представники кількісної теорії грошей тривалий час намагалися абстрагуватися від цього чинника впливу на економіку, вважаючи швидкість обігу грошей незмінною. На цій підставі кейнс узагалі поставив під сумнів реальність кількісної теорії грошей та можливість проведення ефективної монетарної політики і спрямував свої пошуки дійових інструментів регулювання економіки у фіскально - бюджетну сферу.

Проте він не погодився з кейнсом щодо неможливості їх прогнозувати, що дало йому підстави відновити пріоритетну роль монетарної політики в державному регулюванні економіки.

На масу прибутку банку впливають не тільки розмір акціонерного капіталу, а й рівень депозитних і позичкових ставок, структурні зрушення у витратах банку, обсяг і якість послуг, зміна в активах частки позичок, що при­носять високий відсоток (ступінь диверсифікованості доходних ак­тивів). Ці й інші фактори прибутковості комерційного банку можуть бути виявлені під час аналізу динаміки рентабельності, що порівнює прибуток із сукупними активами і витратами банку.

Активи в безпосередньо ліквідній формі — це касовий резерв го­тівки і засобу на поточному рахунку в центральному банку, оскільки комерційні банки можуть у будь - який час вилучити ці засоби готів­кою. Цей мінімум необхідний для забезпечення своєчасного повер­нення внесків і безперебійного виконання розрахунків з іншими ко­мерційними банками через центральний банк в умовах нормального зворотного припливу позичок і нових внесків. Оскільки активи в безпосередньо ліквідній формі становлять від­носно незначну частину позикових засобів і не завжди можуть попо­внюватися за рахунок нових внесків, певну частину позикових засобів комерційні банки повинні розміщувати таким чином, щоб за необхід­ності їх можна було легко і без втрат перетворити на готівку, тобто певна частина банківських активів повинна бути легколіквідною. Облік векселів банки здійснюють щодня, і оскільки векселі є короткостроковими зобов язаннями (в основному з термінами платежу до трьох місяців), то щодня настають терміни платежу за раніше врахованими векселями.

Активи в безпосередньо ліквідній формі (готівка в касі і засо­би на поточному кошторисі в центральному банку) зовсім не приносять прибутків, а найбільш ліквідні зайняті активи (позички до запитання) приносять найменший дохід. Щоб ефективно виконати свою основну місію, кожна банківська установа повинна дотримуватися збалансованого співвідношення між власними й залученими коштами, постійно поліпшувати якість активів. Недостатня увага до якісного стану портфелю банківських активів є основною причиною збиткової діяльності банків і як наслі­док — банківських банкрутств. Банкрутство банків підриває довіру до них вкладників і тим самим ще більше ускладнює функціонування банківської систе­ми, що є свого роду нервовою тканиною всього народного господарства. В) проведення заходів фінансового оздоровлення, застосування санкції у вигляді штрафу, підвищення норми обов язкових резервів, призначення тимчасової адміністрації, відкликання ліцензії. Оскільки таке розміщення не дає змоги вчасно накопичити бажану суму, клієнт збирається щомісячно протягом року рівнознач­ними сумами поповнювати депозитний рахунок.