недостатність метіонінсинтетази редуктази

недостатність метіонінсинтетази редуктази

Нітрогліцерин діє безпосередньо на гладкі м’язи переважно венозних та артеріальних судин через нітратний рецептор, що знаходиться у гладком’язовій оболонці стінки судин. Сприяє вивільненню катехоламінів у мозку та серці, що спричиняє центральне пригнічення симпатичного та вазомоторного тонусу, непряму симпатоміметичну дію на міокард, зміни конформації тропонін - тропоміозинового комплексу.

Пригнічення вазоконстрикторних рефлексів на коронарні судини, що є результатом центрального пригнічення больових імпульсів, сприяє купіруванню нападів болю при стенокардії. На ключові показники дихального ланцюга — співвідношення окиснених та відновлених форм нікотинамідних коферментів, активність над - залежних дегідрогеназ. Зниження периферичного опору і зменшення венозного повернення — ефекти, пов’язані з розслабленням гладких м’язів судин, зменшенням перед - та постнавантаження на серце.

Розширення вен призводить до зменшення кількості крові, що надходить до серця, зниження переднавантаження, а розширення артерій — до зменшення загального периферичного опору та зниження постнавантаження, що у кінцевому результаті полегшує роботу серця та покращує коронарний кровообіг. Знижуються кінцево - діастолічний тиск у лівому шлуночку та розміри серця, що покращує кровопостачання найуразливішої до ішемії субендокардіальної ділянки міокарда. Послаблення периферичного венозного та артеріального опору та тиску наповнення серця кров’ю сприяє зменшенню витрат енергії лівим шлуночком та потреби міокарда у кисні. Тиск у легеневих капілярах знижується, що уможливлює призначення нітрогліцерину при інфаркті міокарда з набряком легень, а також при серцевій недостатності. Менінгеальні судини розширюються, судини внутрішніх органів звужуються, знижується тиск у системі легеневої артерії внаслідок вазодилатації та системного ефекту нітрогліцерину.

При сублінгвальному застосуванні ефект розвивається через 0, 5–2 хвилини; 75% хворих відзначають покращення протягом 3 хвилин, а ще 15% — протягом 4–15 хвилин. За допомогою глютатіонзалежної редуктази, що локалізована в основному у розчинній фракції гепатоцитів, та за допомогою ферменту, який не потребує відновленого глутатіону.

), шок, колапс, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, одночасне застосування інгібіторів фосфодіестерази - 5 (фде - 5) (силденафілу, тадалафілу, варденафілу), підвищення внутрішньочерепного тиску, тампонада серця, закритокутова форма глаукоми з високим внутрішньоочним тиском, токсичний набряк легенів, крововилив у мозок, нещодавно перенесена травма голови, геморагічний інсульт, аортальний стеноз, стани, що супроводжуються зниженням тиску заповнення лівого шлуночка (гострий інфаркт міокарда, ізольований мітральний стеноз, констриктивний перикардит). інгібітори фосфодіестерази (силденафілу, тадалафілу, варденафілу) — протипоказане одночасне застосування нітрогліцерину з цими препаратами, оскільки існує ризик неконтрольованої артеріальної гіпотензії, небезпечних для життя серцево - судинних ускладнень. Застосування з дигідроерготаміном може призвести до підвищення його концентрації у плазмі крові та підвищення артеріального тиску (внаслідок підвищення біодоступності дигідроерготаміну). При одночасному застосуванні з гепарином можливе зниження антикоагулянтної дії останнього (після відміни препарату можливе значне зниження згортання крові, що може потребувати зниження дози гепарину). адреноміметики, гістамін, пітуїтрин, кортикостероїди, стимулятори центральної нервової системи, отрута бджіл, змій, надмірна інсоляція знижують антиангінальний ефект нітрогліцерину.

До нітрогліцерину, як і до інших органічних нітратів, при частому застосуванні може розвинутися звикання (толерантність), яке потребує підвищення дози.

При тривалому застосуванні нітрогліцерину, щоб запобігти виникненню толерантності, рекомендується переривчастий прийом препарату протягом доби (з інтервалом 10–12 годин) або одночасне застосування антагоністів кальцію, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту або діуретиків. При розвитку толерантності іноді слід тимчасово відмінити застосування нітрогліцерину (на декілька днів) і замінити його антиангінальними засобами інших фармакотерапевтичних груп. При прийомі нітрогліцерину можливе значне зниження артеріального тиску і поява запаморочення у разі раптового переходу у вертикальне положення з положення лежачи або сидячи; при застосуванні алкоголю, при виконанні фізичних вправ у жарку погоду.

Ризик розвитку метгемоглобінемії, що проявляється ціанозом і зміною кольору крові, зростає при тривалому безконтрольному прийомі нітрогліцерину, прийомі високих доз препарату хворим із печінковою недостатністю. При керуванні транспортними засобами або іншими механізмами, що потребують підвищеної уваги, прийом нітрогліцерину може призвести до зниження швидкості реакції. Толерантність до сублінгвальних форм нітрогліцерину розвивається рідко, проте при її виникненні у деяких хворих дозу препарату слід поступово збільшувати, доводячи її до 2–3 таблеток. ) з ортостатичною дисрегуляцією, головний біль, сильне запаморочення, непритомність, часте серцебиття, нудота та блювання, задишка, виражена слабкість, сонливість, підвищена температура тіла, відчуття жару, артеріальна гіпотензія, підвищене потовиділення, озноб. Перевести хворого у горизонтальне положення з піднятими ногами, у тяжких випадках призначати плазмозамінники, симпатоміметики, кисень, при метгемоглобінемії — метиленовий синій. Артеріальна гіпотензія, рефлекторна тахікардія, рідко (особливо при передозуванні) — ортостатичний колапс, ціаноз, метгемоглобінемія, почервоніння обличчя. Выявление гена фермента метионин - синтазы редуктазы (mtrr) относится к генетическому лабораторному исследованию, которое проводится для определения риска развития патологии сердечно - сосудистой системы. Это в том числе и особые жиры, способствующие росту мозга, и белки, которые гораздо легче усваиваются, чем белки коровьего молока (образующие в желудке плотный сгусток, в отличие от нежного сгустка материнского молока) соматотропная недостаточность у детей. Для ускорения выведения из крови билирубина применяют осмотические диуретики, особенно мочевину (в вену 30% свежеприготовленный раствор на 10% растворе глюкозы из расчета 1 г на 1 кг массы). Нанизм представляет собой состояние, характеризующееся резким отставанием ребенка в росте и физическом развитии от своих сверстников, что связано с абсолютным или относительным дефицитом в организме гормона роста. Лактазная недостаточность – ферментопатия, характеризующаяся неспособностью расщеплять молочный сахар (лактозу) в связи со снижением активности или отсутствием фермента лактазы. Лактазная недостаточность у детей грудного и раннего возраста характеризуется срыгиваниями, кишечными коликами, метеоризмом, нарушениями стула (диареей, запорами), недостаточным набором веса, изменениями со стороны цнс. Клінічними варіантами є спадково детермінована лн, транзиторна лн, яка спостерігається у частини недоношенних і недозрілих на момент народження дітей, а також лн дорослого типу.

Це класична фку, обумовлена дефіцитом фенілаланін - 4 - гідроксилази (фаг), та атипові форми гфа, що зв язки пов язані з порушенням синтезу тетрагідробіоптеріну (дод 4), коферменту, який бере участь у процесах гідроксилювання ароматичних амінокислот, у тому числі фенілаланіну і тирозину.

Позитивний досвід лікування хворих на класичну фку дієтою з обмеженням фа, є доказом того, що накопичення фа і продуктів його аномального метаболізму є ключовою ланкою в патогенезі ураження центральної нервової системи при даній патології. Раннє виявлення фку у новонароджених, своєчасне і правильне ведення таких хворих з перших днів життя має вирішальне значення, тому що попереджує затримку розумового розвитку дітей. Вагітність представляє особливу проблему для жінок з дефіцитом фаг, так як високі рівні фа токсичні для мозку плоду і разом з іншими тератогенними ефектами призводять до встановлення синдрому материнської фку.

Поява даних про токсичні ефекти підвищеного материнського фа на розвиток плоду, призвело до висновку про необхідність лікування даного захворювання протягом усього життя. Найбільш часто зустрічається класична форма фку, при якій дієтотерапія є єдиним ефективним методом лікування, на частку «атипових форм захворювання припадає 1 - 3 % випадків (додаток 2). Пізня діагностика, в свою чергу, призводить до повної маніфестації фку, до інвалідизації, а рання діагностика і адекватне лікування зупиняють порушений метаболізм, спрямовуючи його в нормальне русло за рахунок патогенетичної терапії. Програма діагностики фку винна містити в собі скринінг тести, тонкошарову хроматографію (тшх) ак, високоефективну рідинну хроматографію (верх), газорідинну хроматографію - тандемну мас - спектрометрію (тмс), молекулярну та ензимодіагностику.

Гідроксипропілцелюлоза, натрію кроскармелоза, целюлоза мікро - кристалічна, крохмаль прежелатинізований, кальцію карбонат, полісорбат 80, вода очищена, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; суміш для плівкового покриття. Для запобігання серцево - судинним порушенням у пацієнтів з гіпертензією, які мають три супутніх фактори серцево - судинного ризику, нормальний або помірно підвищений рівень холестерину, не мають клінічних проявів ішемічної хвороби серця, у випадках коли вважається доцільним комбіноване застосування амлодипіну та низької дози аторвастатину, при неефективності дієти та інших нефармакологічних заходів. Біперин можна застосовувати як окремо, так і в комбінації з гіпотензивними засобами, але його не можна застосовувати з іншим блокатором кальцієвих каналів або з іншим статином. Небажані явища, які можуть спостерігатися при прийомі аторвастатину або амлодипіну окремо, можна розглядати як потенційні побічні ефекти при прийомі препарату біперин. Для пацієнтів із факторами схильності до гострого некрозу скелетних м’язів та пацієнтів з м’язовими симптомами перед початком будь - якого лікування статином, а також під час лікування статином рекомендується моніторинг кфк (див. У людей літньогу віку (понад 70 років); при нирковій недостатності; при гіпотиреозі; при спадкових м’язових розладах в особистому або сімейному анамнезі; при м’язовій токсичності, пов’язаній із застосуванням статинів або фібратів в анамнезі; при зловживанні алкоголем. Не можна вимірювати креатинфосфокіназу (кфк) після інтенсивного фізичного навантаження або при наявності будь - якої іншої причини ймовірного підвищення кфк, оскільки це утруднює інтерпретацію отриманих результатів. Якщо рівні кфк на початковому етапі суттєво підвищені (>5 - кратної вмн), їх необхідно систематично вимірювати через 5–7 днів для підтвердження результатів. Пацієнтів необхідно попросити одразу ж повідомляти про м’язовий біль, судоми м’язів або слабкість м’язів через незрозумілі причини, особливо якщо вони супроводжуються загальною слабкістю чи підвищенням температури.

Якщо м’язові симптоми тяжкі і спричиняють незручності у повсякденному житті, можливе припинення лікування, навіть якщо рівні кфк не перевищують п’ятикратної вмн. Не проведено жодного дослідження для з’ясування впливу біперину на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами.

Однак беручи до уваги фармакологічні властивості амлодипінового компонента біперину, при керуванні транспортними засобами або при роботі з іншими автоматизованими системами необхідно враховувати можливість виникнення запаморочення. Як і у випадку з іншими лікарськими препаратами класу статинів, ризик гострого некрозу м’язів та міопатії зростає при сумісному прийомі біперину та лікарських засобів, які можуть підвищувати концентрацію аторвастатину у плазмі, таких як. імуносупресори, наприклад циклоспорин; макролідні антибіотики, наприклад еритроміцин; кларитроміцин; азольні протигрибкові засоби, наприклад інтраконазол, кетоконазол, нефазодон; ліпідомодифікаційні дози ніацину; гемфіброзил, інші похідні фіброєвої кислоти або інгібітори протеази віл. Серед пацієнтів без ішемічної хвороби серця, які нещодавно перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку (tia), ризик геморагічного інсульту є вищим у пацієнтів, які початково отримують 80 мг аторвастатину порівняно з плацебо. Для пацієнтів із попереднім геморагічним інсультом або лакунарним інфарктом баланс ризиків та позитивних ефектів 80 мг аторвастатину невідомий, тому перед початком лікування необхідно ретельно проаналізувати потенційний ризик геморагічного інсульту.

Дослідження взаємодії лікарських препаратів у разі прийому 10 мг амлодипіну та 80 мг аторвастатину свідчить, що фармакокінетика амлодипіну не змінюється, коли ці препарати приймають сумісно. Дослідження лікарської взаємодії біперину з іншими препаратами не проводилися, хоча були проведені дослідження з окремо взятими амлодипіновим та аторвастатиновим компонентами, що описано нижче.

Ризик артеріальної гіпотензії та серцевої недостатності у пацієнтів з латентною або неконтрольованою серцевою недостатністю (негативний інотропний ефект дигідропіридинів in vitro залежить від препаратів, які можуть підсилити негативний інотропний ефект бета - блокаторів). Сумісне застосування амлодипіну з іншим гіпотензивним препаратом (бета - блокатором, блокатором ангіотензину іі, діуретиком, інгібітором апф) може підсилити гіпотензивну дію амлодипіну.

Взаємодія може мати місце, коли аторвастатин приймають з інгібіторами цитохрому p450 3a4 (наприклад імуносупресорами, такими як циклоспорин, макролідними антибіотиками, наприклад еритроміцином і кларитроміцином, нефазодоном, азольними протигрибковими засобами та інгібіторами протеази віл). У випадку коли вважається необхідним прийом цих лікарських засобів одночасно з аторвастатином, необхідно проаналізувати користь та ризик такого супутнього лікування. Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортерів, які можуть пригнічуватися супутніми лікарськими препаратами, такими як циклоспорин, що в результаті збільшує біодоступність аторвастатину.

Сумісний прийом аторвастатину з індукторами цитохрому p450 3a4 (наприклад ефавіренцом, рифампіном, карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом, рифабутином або звіробоєм) може призвести до змінного зниження плазмових концентрацій аторвастатину.

Сумісний прийом аторвастатину та інгібіторів протеази, відомих інгібіторів цитохрому p450 3a4, був пов’язаний з підвищеними плазмовими концентраціями аторвастатину.

У пост маркетингових дослідженнях застосування аторвастатину та фузидової кислоти, які приймали одночасно, повідомлялося про пов’язані з м’язами явища, включаючи гострий некроз скелетних м’язів, що характерно і для інших статинів. Ризик міопатії під час лікування інгібіторами гмг - коа - редуктази при одночасному прийомі ліпідомодифікаційних доз ніацину зростає, і в поодиноких випадках результатом стає гострий некроз скелетних м’язів з нирковою дисфункцією, вторинною відносно міоглобінурії. Сумісний прийом аторвастатину з пероральною суспензією антациду (гідроксиди алюмінію та магнію) знижує плазмові концентрації аторвастатину та його активного метаболіту приблизно на 35%. Дія амлодипіну як дигідропірединового антагоніста кальцію (антагоніст іонів кальцію або блокатор повільних кальцієвих каналів) і дія пригнічення аторвастатином гмг - коа - редуктази.

Аторвастатиновий компонент є потужним селективним інгібітором гмг - коа - редуктази, ключового ферменту, що конвертує 3 - гідрокси - 3 - метилглютарил коензим а у мевалонат — попередник стеролів, у тому числі і холестерину.

Для комбінації амлодипіну з аторвастатином не спостерігається модифікації впливу амлодипіну на систолічний артеріальний тиск порівняно з монотерапією амлодипіном. Аналогічно в комбінації амлодипіну з аторвастатином не спостерігається модифікації впливу аторвастатину на холестерин лнщ порівняно з монотерапією аторвастатином. Після перорального прийому терапевтичних доз тільки амлодипіну всмоктування призводить до появи піка плазмових концентрацій у межах 6–12 годин після прийому дози препарату.

Абсолютна біодоступність аторвастатину (вихідний препарат) приблизно 12%, а системна біодоступність для пригнічення гмг - коа - редуктази складає приблизно 30%. Хоча їжа знижує швидкість та ступінь всмоктування приблизно на 25% і 9% відповідно, за оцінками cmax і auc, зниження холестерину лнщ подібне, незалежно від того, чи аторвастатин приймають з їжею, чи без неї. Середній період напіввиведення аторвастатину з плазми у людей складає приблизно 14 годин, а період напівжиття інгібіторної активності для гмг - коа - редуктази складає від 20 до 30 годин через внесок активних метаболітів. Плазмові концентрації аторвастатину у здорових суб’єктів літнього віку (понад 65 років) вище (приблизно на 40% для cmax та 30% для auc), ніж у молодих дорослих людей. Клінічні дані дозволяють припустити більше зниження рівня лнщ у популяції людей літнього віку порівняно з молодими дорослими людьми при будь - якій дозі аторвастатину.

Концентрації аторвастатину у плазмі у жінок відрізняються від концентрацій у плазмі у чоловіків (приблизно на 20% вище для сmax і на 10% менше для auc). Печінкова дисфункція від помірної до тяжкої не впливає на терапевтичну відповідь пацієнтів на аторвастатин, але експозиція цього препарату значно зростає. Плазмові концентрації аторвастатину у пацієнтів з хронічним алкогольним захворюванням печінки (клас в за шкалою чайлда–п’ю) помітно підвищуються (приблизно 16 - кратно для cmax і 11 - кратно для auc). Для того щоб визначитися що ж саме з моєю дочкою, щоб нарешті розписати їй лікування, іспанські лікарі запрошують нас у свою клініку для повного обстеження, яке не проводиться в україні, і консультацій профільних спеціалістів. А нам ще треба буде зібрати приблизно 3 тисячі євро на переліт, оренду житла в іспанії та на послуги перекладача (зараз я уточнюю суму цих додаткових затрат).