місто у якому була проголошена німецька імперія

місто у якому була проголошена німецька імперія

Прусський король фрідріх вільгельм iv відмовився прийняти імперську корону з рук ліберального франкфуртського парламенту, але був зовсім не проти очолити національну федерацію, в якій головні принципи королівської влади залишалися б недоторканими.

В той час коли австрійські війська за допомогою росіян придушували революцію в угорщини, берлін розгорнув активну дипломатичну діяльність, спрямовану на залучення німецьких держав до прусського союзу.

Тому після поразки угорської революції відень почав відновлювати позиції в німеччини, користуючись тим, що значна частина німецьких держав увійшла до прусського союзу лише з остраху перед сильною пруссією. Коли у гессені спалахнула суперечка між прибічниками і противниками місцевої влади, в який втрутилися пруссія та австрія, німеччина опинилася на порозі громадянської війни.

В державах німецького союзу, які перебували під впливом австрії, де була скасована конституція 1849 р були відновлені принципи централізації, законності й клерикалізму державного управління. союз, об єднання) - союз держав, кожний член якого зберігає незалежність, має власні органи державної влади та управління, але одночасно створює спеціальні органи для координації діяльності в певних, чітко визначених сферах (військовій, зовнішньополітичній тощо). У сша конфедерацією називали конфедеративні штати америки, встановлені в 6 (згодом вії) південних штатах у лютому 1861 р коли вони вийшли з федеративного союзу.

По - перше, пригнічена енергія нації, спрямована на політичне об єднання і досягнення громадянських свобод, знайшла вихід у діловій ініціативі, створенні передумов для економічного процвітання; по - друге, політична реакція забезпечила стабільність у суспільстві, розкріпачила підприємництво, позбавила ділові кола страху перед соціальним переворотом та насиллям натовпу.

Великі капітали переміщувалися з сільського господарства в промисловість, від аристократії до буржуазії та вкладалися у перспективні галузі виробництва. єдині митні правила та низькі митні збори для його членів забезпечували створення єдиного економічного простору та залучення німецьких держав до міжнародної торгівлі. Його провідною фігурою ставав підприємець - буржуа, зацікавлений у розширенні виробництва на основі наукових досягнень і правового захисту з боку держави.

Економічні та соціальні зміни підривали політичну систему, консервативні представники якої обстоювали непорушність традиційних абсолютистських інститутів влади.

У німеччині діяли патріотичні організації (національний союз та союз реформ), які закликали до створення нового федеративного союзу під егідою пруссії. Австрія зазнала поразки у війні проти франції та п ємонту і втратила великі території в північній італії, де з новою силою розгорнувся національно - визвольний рух. Саме тоді військовий міністр фон роон запропонував провести армійську реформу, яка передбачала збільшення регулярних полків за рахунок зменшення частин народного ополчення - ландверу.

Депутати - ліберали вбачали в цьому спробу влади зміцнити армію шляхом збільшення чисельності офіцерів - аристократів, які тільки й могли обіймати офіцерські посади в регулярній армії, а фрідріх та уряд звинуватили депутатів у спробі взяти під свій контроль армію, що була у віданні королівської влади.

Після того, як на виборах до ландтагу перемогу здобули прогресисти - кандидати від прогресивної партії, конституційний конфлікт розгорівся з новою силою. Під час переговорів короля з бісмарком була досягнута домовленість про основні напрями діяльності нового уряду на принципах збереження всіх прерогатив королівської влади.

Бісмарк був переконаний, що політична інтеграція в центральній європі є неминучою, оскільки середній клас німецького суспільства зацікавлений у національному об єднанні. Отже, ідея об єднання, націоналізм були для бісмарка засобами боротьби з лібералами і радикалами, давали можливість знайти компроміс між короною та буржуазією, яка теж мала б економічну вигоду від політичного об єднання. Англійський уряд зосередив увагу на внутрішній політиці, тому поблажливо ставився до зміцнення пруссії, яка могла стати противагою франції на континенті. Національні почуття німців було ображено і бісмарк, який був присутній на конгресі німецького союзу у франкфурті замість вільгельма і, запропонував австрійському імператору захопити герцогства. Відень наполягав, щоб шлезвіг та голштайн стали членами німецького союзу, а берлін сподівався на їх захоплення або хоча б установлення свого контролю над ними.

Напруженість між двома державами вдалося частково зняти у 1865 р коли берлін і відень підписали гаштайнську угоду і домовилися, що голштайн відходить до австрії, а шлезвіг - до пруссії. Щоб залучити їх на свій бік, бісмарк запропонував союзному парламентові розробити нову конституцію німецького союзу з рівним представництвом і ва основі загального виборчого права для чоловічого населення. Фон мольтке, який був прихильником активних наступальних дій, мобілізації всіх сил для рішучого удару по ворогу, використання всіх можливих шляхів сполучення для швидкої передислокації військ тощо. Мольтке рішучим ударом розколов війська противника та, ізолювавши армії південних німецьких держав, 3 липня завдав поразки австрії у вирішальній битві поблизу фортеці кеніггрец у богемії. Південнонімецькі держави - баден, баварія, вюртемберг і гессен - дармштадт - до союзу не увійшли й тяжіли до австрії, тут посилювалися анти прусські настрої, у північнонімецькому союзі виконавча влада належала бундесканцлеру та створеному ним урядові. Законодавчий орган складався з федеративної ради - бундесрату, члени якого призначалися правителями держав, та нижньої палати парламенту - рейхстагу, який обирався чоловічим населенням союзу на основі рівного виборчого права. Французький імператор наполеон iii сподівався, що австрія і пруссія виснажать себе у ході війни і франція без труднощів зможе оволодіти прикордонними німецькими землями.

Зважаючи на сильні анти прусські настрої на півдні, тільки спільна патріотична боротьба проти іноземного агресора могла здолати їхнє небажання до політичного об єднання. Німецький імператор, який відпочивав в емсі, спочатку не прийняв французького посла, однак пізніше переговори відновилися і він підтвердив відмову леопольда від іспанського престолу.

Однак це не входило у плани бісмарка, який скоротив її для публікації в пресі так, що здалося нібито вільгельм і не прийняв французького посла (так звана емська депеша). Попри всі оптимістичні заяви наполеоне iii напередодні війни франція виявилася непідготовленою до боротьби з добре налагодженою військовою машиною пруссії. Оборонні споруди залишилися недобудованими, фортеці не були забезпечені запасами продовольства та боєприпасів, якість озброєння, зокрема далекобійність артилерії, поступалася німецьким. Німецькі війська оточили армію маршала базена поблизу фортеці мец та армію під командуванням наполеоне ш і маршала мак - магона в районі фортеці седан на північному сході франції. На початку війни бісмарк почав переговори з правителями південних німецьких держав, які в умовах патріотичного піднесення погодилися увійти до північнонімецького союзу.

18 січня 1871 р коли німецькі гармати обстрілювали париж, вільгельм і у ставці німецького командування в дзеркальній залі версальського палацу був проголошений німецьким імператором. Найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики належали до компетенції імперського уряду, головою якого був канцлер, котрого призначав імператор. Після утворення німецької імперії завершилось формування німецької нації були усунені перешкоди в економічному розвитку країни та остаточно сформувався внутрішній ринок. На початку століття значно послабились позиції національної ліберальної партії (партія прогресистів), яка представляла інтереси промислової і торговельної буржуазії. Централізація й уніфікація органів управління ліберальної ери (1871 - 1878) дали змогу провести низку реформ загальноімперського характеру, найважливішими серед яких були введення єдиної грошової системи - марки, створення імперського банку (рейхсбанк) та єдиних збройних сил. Після створення імперії та прийняття конституції перед бісмарком постало завдання приборкати опозицію, зокрема католицьку партію центру та соціалістів. Союзником бісмарка у боротьбі з католиками стали ліберали, які вважали римсько - католицьку церкву політично консервативною і боялися її впливу на третину німців. Влітку того ж року викладачів - священиків звільнили з державних шкіл, заборонили діяльність на території німеччини ордену єзуїтів та розірвали дипломатичні відносини з ватиканом. Бісмарк розпустив рейхстаг і призначив нові вибори, що проходили в обстановці шаленої пропаганди проти соціал - демократів, яких звинувачували у терористичних актах. На початку 80 - х років бісмарк зробив заяви про необхідність проведення широких соціальних реформ у дусі теорії соціальної монархії, яка передбачала зміцнення монархічного режиму шляхом досягнення соціальної злагоди між різними верствами і станами суспільства, введення робітничого законодавства та практичного забезпечення соціального захисту.

Бісмарк наштовхнувся на опозицію в рейхстазі серед депутатів, які представляли кола багатих промисловців, оскільки соціальні реформи реально загрожували їхнім надвисоким прибуткам. Рейхстаг прийняв три закони про страхування на випадок хвороби, каліцтва, старості та непрацездатності (останній передбачав виплату пенсії робітникам, що досягли 70 - річного віку). Однак внутрішня політика бісмарка, спрямована на підтримку прискореної соціальної та економічної модернізації німеччини за намагання не допустити будь - якого реформування авторитарної політичної системи, призводила до постійних політичних криз і піддавалася критиці з боку полярних політичних сил. За їхньої підтримки було зменшено митні тарифи на ввезення до німеччини зернових культур, укладено вигідні торговельні договори з росією, австро - угорщиною та румунією. З його ініціативи було створено паннімецький союз - організацію відверто шовіністичного спрямування, яка об єднала консерваторів, націонал - лібералів і військових. їхні плани передбачали експансію німеччини на захід - проти англії та франції, на схід (так званий drang nach osten), насамперед проти росії, і на близький схід. Величезні кошти виділялися на будівництво військово - морського флоту і напередодні першої світової війни німеччина стала другою після великої британії морською державою. За обсягом промислового виробництва німеччина вийшла на друге місце у світі, а за темпами економічного розвитку випередила велику британію і наздогнала сша. Сприяли цьому також наявність значних природних ресурсів, зокрема покладів вугілля і залізної руди, досвід економічного розвитку інших країн, 5 - мільярдна контрибуція від переможеної франції, високий рівень концентрації виробництва і капіталу, продуктивності сільського господарства та ін. Тисячі німців вкладали капітали в акції нових компаній, отримуючи величезні дивіденди та демонструючи свій патріотизм і віру в майбутнє німецької імперії. Протягом шести наступних років ціни на сільськогосподарську та національну промислову продукцію різко знизилися, майже 20 % нещодавно заснованих компаній збанкрутувало. Monos - один, poleo - продаю) - капіталістичне об єднання, що монополізувало шляхом згоди між собою окремі галузі виробництва з метою витискування і підкорення конкурентів, а також отримання монопольного прибутку.

Перші монополії виникли ще в мануфактурний період капіталістичного виробництва на основі купецьких гільдій та компаній авантюристів у формі різних купецьких товариств. Німецький капітал активно залучався до будівництва залізниць, вкладався у слаборозвинуті країни, сприяв розширенню німецьких зовнішньоекономічних зв язків. У сільському господарстві переважали великі юнкерські господарства (понад 100 га землі), в яких використовувалася наймана праця, широко застосовувалися сільськогосподарські машини, впроваджувалися досягнення агрономічної науки, що дало змогу значно підвищити врожайність. Чималим був прошарок багатих селян - гросбауерів, які практично забезпечували німеччину продовольством і підтримували політику протекціонізму, яку проводив уряд, що мало позбавити їх конкуренції з боку закордонних виробників. Німецькі промисловці, об єднані в паннімецький союз, виступили з ідеєю створення колоніальної імперії в африці, південній америці та на близькому сході. Активне проникнення німецького капіталу в південну африку розпочалося з фінансування групою банків на чолі з німецьким банком сімменса будівництва залізниці, яка з єднала столицю трансваалю - преторію - з узбережжям океану.

Під час перебування у марокканському порту танжер імператор вільгельм ii заявив, що вважає марокко, яке було у сфері впливу франції, незалежною країною і німеччина не потерпить панування у марокко будь - якої держави.

Негативна реакція парижа була передбачувана, проте вільгельм ii посилив напруження нагадуванням про успіхи німецької армії у франко - прусській війні 1870 - 1871 рр. На конференції було вирішено, що марокко залишається формально незалежною державою, однак франція та італія отримували виключні права контролю за марокканською поліцією і фінансовою системою. Було підписано франко - німецьку угоду, за якою німеччина відмовлялась від претензій на марокко за незначну компенсацію у вигляді частини французького конго, приєднаного до німецького камеруна. У південній америці німеччина взяла під контроль чилі, в економіку якої вливався німецький капітал, обсяг торгівлі перевищував англійський і американський, збройні сили перебували під німецьким контролем. Особливо напруженим було англо - німецьке військово - морське протистояння, пов язане з реалізацією німеччиною великої морської програми 1898 р яка передбачала виділення понад 300 млн марок щорічних асигнувань на будівництво нових кораблів. Хоча загальне співвідношення кораблів за тоннажем залишалося на користь англії, німеччина впритул наблизилася до неї за кількістю наймогутніших дредноутів. Будь - яка затримка могла бути небезпечною, - вважали німецькі стратеги, - тому що англія, франція і росія мали змогу докорінно змінити ситуацію, що призведе до втрати німеччиною переваг. Отто едуард леопольд граф (пізніше князь і герцог) фон бісмарк народився 1 квітня 1815 року в шенгаузені, на північ від магдебурга, в старовинній дворянській родині. Саме бісмарку німці сьогодні завдячують тим, що мають медичне страхування, страхування на випадок інвалідності та нещасного випадку на роботі, пенсійне страхування.