проблеми української культури в сучасних умовах

проблеми української культури в сучасних умовах

Збережена та примножена протягом багатьох тисячоліть, культура становить унікальну історичну пам ять кожної сучасної держави, забезпечує духовний зв язок минулих, сьогоднішніх та майбутніх поколінь. Розвиваючись в умовах постійних спроб асиміляції з боку іноземних держав українська культура не лише змогла вижити, але й подарувати світу багато шедеврів мистецтва та кінематографу, неповторні літературні твори та пам ятки архітектури.

Тепер матеріальні та духовні скарби що були створені нашими предками і крізь віки дійшли до нас, мають бути не лише збережені, але й примножені та передані нащадкам. Більшість українців не бачить перспектив у майбутньому, не вірить у можливість покращення ситуації в державі, молодь не має моральних авторитетів та достойних прикладів для наслідування. Сучасна прогресивна молодь цікавиться українською літературою, відвідує спеціалізовані книжкові виставки, форуми та з задоволенням купує українські книжки.

Багато західних, популярних серед молоді фільмів негативно впливають на свідомість підлітків, пропагують страх, ненависть, расизм, насилля, шкідливі звички, культ сили, безвідповідальний спосіб споживацького життя. Прагнучи бути схожими на своїх героїв, багато підлітків стають жорстокими, байдужими та безвідповідальними в реальному житті, не відрізняючи реальність від майстерно вигаданого світу в якому правлять спотворені цінності та хибні уявлення. Шляхом маніпуляції суспільною свідомістю, підміною понять та викривлення фактів в суспільстві формуються ворожі настрої, коли в єдиній соборній державі існують різні народи, які мають своїх героїв, ворогів, історію та звичаї. Велика вітчизняна війна, радянська армія, оун - упа, нато, націоналізм, релігійні розколи виноситься для публічного обговорення лише з однією метою - відволікти громадян від реальних економічних, соціальних та екологічних проблем в державі та відповідальності влади.

Адже більшість українців, в першу чергу, об єднують цілком конкретні питання, що хвилюють кожну людину незалежно від місця проживання, віросповідання чи ставлення до історії. Не в змозі дати відповіді на ці питання, політики просто задурюють людям голови тими речами, що не потребують чіткої відповіді, а де можна довго змагатися у красномовстві, даючи власну оцінку подіям, що давно минули і стали історією. Всебічно сприяти відновленню та утвердженню цінностей солідарності, взаємодопомоги і патріотизму, проводитимемо активну інформаційну політику з понять національного спадку (мови, звичаїв, традицій, цінностей). Прагнучи остаточно поставити крапку у питанні статусу російської мови, можна ініціювати проведення всеукраїнського референдуму, щодо надання російській мові статусу регіональної у місцях, де російською мовою вважають рідною та користуються нею понад 70% населення. Державна підтримка відродження спонсорства та меценатства допоможе знайти необхідні кошти для відновлення та реставрації історичних пам яток, забезпечити їхнє утримання у належному стані та постійний догляд. На основі програмно - цільового фінансування культурних програм, можна виділити гроші для забезпечення відновлення українських музеїв, театрів, бібліотек, мистецьких центрів. Проведення капітальних ремонтів приміщень, оновлення музейних експонатів з приватних колекцій, книжкових фондів, популяризація культурного відпочинку серед широких верств суспільства. Книговидавництва та друкарні отримуватимуть від держави посилену допомогу у вигляді певних податкових пільг, організації в україні літературних подій міжнародного значення. Українські історичні кінострічки про славні часи київської русі, козацької держави, боротьбу українського народу за свободу та власну державу будуть формувати відчуття гордості та патріотизму за свою вітчизну, змальовувати давню історію, культуру та побут українського народу.

Значна частина цих об єднань плідно співпрацює з різними зарубіжними культурними, благодійними, науковими, освітніми інституціями, сприяючи входженню україни в культурний європейський простір. Про масштаб та характер цього руху свідчить те, що за останні роки офіційно зареєстровано кілька академій як створених на громадських засадах (наприклад, українська академія наук національного прогресу, академія вищої школи, академія політичних наук тощо), ряд культурницьких товариств і асоціацій. Так, наприклад, утворена в 1992 році українська академія наук національного прогресу, маючи в україні 25 власних відділів і філіалів, організувала діяльність понад 63 наукових інститутів. Не розглядаючи всіх позитивних і негативних сторін впливу релігії на життя суспільства, відзначимо, що в сучасний кризовий, перехідний період розвитку українського суспільства, коли зруйнована соціалістична система цінностей, розхитані основи пануючого раніше матеріалістичного світогляду і утворюється культурно - світоглядний вакуум, однією з форм сенсосвітоглядної самореалізації стає релігія і парапсихологічна надчуттєва віра в неприродні явища (екстрасенсорика тощо). Характерного рисою нової соціокультурної реальності стає зміна суспільного і громадського статусу релігії значних верств населення, зростання впливу релігії на мораль, мистецтво, спосіб життя, ціннісні орієнтації (за даними всеукраїнських соціологічних досліджень, в тому числі філіалу інституту геллапа, майже половина населення визначились у своїй релігійності або позитивному ставленні до релігії). За останні роки визначились суттєві протистояння, в тому числі культурницького характеру, між гілками самого християнства, виникли десятки інших релігійних громад різного спрямування, які мають свою культурну визначеність. Поступ цих процесів супроводжується певним посиленням релігійного плюралізму в широких масах, захопленням новітніми іноземними релігіями і вимагає уточнення основ методології наукового дослідження. «розбудова суверенності й незалежності, демократичної, соціальної правової держави, - підкреслено в основних напрямах, - потребує активізації зусиль органів виконавчої влади, громадських і релігійних організацій, спрямованих на розвиток духовності, виховання патріотизму та поваги до історичної спадщини українського народу, укріплення в суспільній свідомості загальнолюдських моральних цінностей, виховання соціального оптимізму та впевненості кожного громадянина у своєму майбутньому, формування здорового способу життя. Знайти ж книжку сучасного українського автора на іншу тематику, справа досить важка, оскільки видавці не погоджуються друкувати книжки, які не є прибутковими.

Проте спілка письменників україни, та інші об єднання письменників вже зараз мають досить коштів та ресурсів для більш - менш гідної підтримки українського автора. Протягом останніх років умови творчої свободи значно розширили стильові і тематичні межі у театральному мистецтві й виконавсько - концертній діяльності, йшли пошуки найефективніших організаційно - творчих і економічних структур, утвердилася творча самостійність художніх колективів. Проте за умов вкрай повільних кроків щодо реорганізації творчо - організаційного та економічного життя колективів, не - розробленості недержавних механізмів підтримки у розвиткові театрального і музичного мистецтва загострилися негативні тенденції. Зокрема, забезпечити перехід театрально - концертних організацій на господарювання в нових умовах, розширити їхню творчу та фінансово - економічну самостійність, стимулювати пошук позабюджетних форм фінансування, вдосконалення системи формування творчих складів тощо. Слід продовжити пошук шляхів забезпечення додаткових надходжень для розвитку пам яткоохоронної справи й художнього облаштування об єктів соціально - культурної сфери господарської діяльності заповідників. Колективи україни недостатньою мірою беруть участь у міжнародних культурних проектах, що дозволило б залучити іноземні кошти в культурну сферу нашої держави.

Натомість фактично відбуваються значні бюджеті інвестування україни в культуру інших держав унаслідок виїзду на постійну роботу за кордон висококваліфікованих мистецьких кадрів, недоліків в організації зарубіжних гастролей українських колективів. З огляду на це необхідно вдосконалити систему культурного співробітництва із зарубіжними країнами на основі міжнародних, міжгалузевих, регіональних договорів та прямих зв язків з використанням тих можливостей, що їх надає участь україни в міжнародних організаціях (рада європи, юнеско, іком, ікомос тощо). При цьому державна підтримка має надаватися насамперед здійсненню значущих, політично резонансних культурних ініціатив, що дозволять істотно підвищити авторитет україни в світі, сприятимуть посиленню взаєморозуміння між народами.

Водночас україна сприятиме інтенсифікації творчих обмінів на всіх рівнях, в тому числі й на комерційній основі, збільшенню відкритості нашого суспільства. Однак за останні роки внаслідок недостатньої державної підтримки, численних адміністративних реорганізацій, непродуманого впровадження елементів ринкових відносин при відсутності сучасної нормативно - правової бази вітчизняний кінематограф опинився у вкрай важкому стані, українська кінематографій в останні роки значно скоротила обсяги виробництва фільмів і швидкими темпами втрачає кінопрокат, кіномережу, глядача. Значна робота в цьому напрямку проводиться створеною в останні роки національною комісією з питань повернення в україну культурних цінностей при кабінеті міністрів україни.

В цих документах передбачена демократизація освіти, посилення технічного забезпечення шкіл, видання підручників, створення університетських комплексів, мережі ліцеїв. Було відновлено діяльність києво - могилянської академії - навчального закладу нового типу, де викладання і навчання ведеться українською і англійською мовами.

У цьому можна бачити продовження кращих традицій попереднього часу (з 639 олімпійських медалей, завойованих радянськими спортсменами, на рахунку українських - 444, в тому числі 196 золотих). Проте зростає комерціалізація засобів масової інформації - газет, каналів телебачення, радіостанцій, серед яких значна частина орієнтуються на маловибагливого і дезорієнтованого читача, глядача, слухача, поширюючи низькопробну й нерідко просто безвідповідальну інформацію та сурогатні вироби маскультівського ширпотребу.

Однак останніми роками інерційність мислення і рудименти старого життя усе далі відходять в минуле, а в сучасному культурному житті україни можна відзначити обнадійливі позитивні тенденції, які віддзеркалюють процесс національного духовного відродження українського народу.

Але провідною тенденцією, мабуть, буде розкріпачення творчості, збагачення мистецького арсеналу, посилення новаторських тенденцій і водночас звертання до джерел національної традиції як до школи художнього мислення. У ххі століття людство увійшло не лише з великою продукційною потугою та великими амбіціями науково - технологічного порядку, але й під знаком грізних глобальних проблем, пов язаних із характером цивілізаційного процесу, ламанням традиційних установок, банкрутством багатьох світоглядів і багатьох гуманістичних ілюзій, величезними масштабами ротації людських мас, ідей, культурних і антикультурних цінностей, стереотипів поведінки; зі страхітливими технологічними проривами в сліпі кути людського розвитку, з ціннісним нігілізмом, що набирає значення симптому соціальної патології. Але україні доводиться мати справу не лише зі спільними для всього людства проблемами хх і ххі століть, але й з проблемами, що перейшли з хvіі століття, з хvііі століття, з хіх століття. Більшість європейських націй пройшла шлях утвердження своєї ідентичності принаймні у хvііі або хіх століттях; але торувати цей шлях наприкінці хх та на початку ххі століть, за часів інтеграційного форсажу, у безмежному просторі глобальних викликів та імперативів, - незрівнянно важча доля. Механізми суспільної підтримки їх не сформовані; натомість серед значної частини людності панують байдужість або неприйняття, що нерідко переходять в агресивну ворожість і зарозумілий цинізм. Картина літературного, образотворчого, музичного, театрального життя сьогодні цікавіша, ніж будь - коли, за винятком хіба 1920 - х років; уявлення протилежного характеру випливають із елементарної необізнаності. У нас ще зберігається ефективна система мистецького навчання, з надр якої виходить достатньо талановитої творчої молоді, якій тільки треба забезпечити можливість працювати в рідній культурі. Ми є однією з небагатьох країн європи, де народна мистецька культура є не предметом спогадів чи музейного догляду, а реальністю життя мільйонів людей, - а це і величезний резерв для професійної творчості, і неабияка величина в загальному культурному потенціалі нації, яка постійно народжує нові й нові таланти.

Але беззаперечно надійною альтернативою нинішньому нігілістичному тискові на українську культуру може бути лише той стан суспільства, коли воно ідентифікує себе з нею, коли усвідомить її як узагальнене вираження творчих зусиль українського народу, його у світорозумінні, релігії, моралі, художньому мисленні, науці й філософії. Дитячі садки та школи, які названо українськими, не стали насправді українськими - не мають українського мовного режиму, не забезпечені українською лектурою і сучасними аудіовідеозасобами українського озвучення. Вона має чималу історичну традицію і властива частині висококваліфікованої наукової та мистецької інтелігенції, яка робила і робить значний внесок в інтелектуальний і культурний потенціал україни.

Звичайно, можна говорити про різної міри асиметрії в цій подвійній самоідентифікації, але в динаміці історичного розвитку вони можуть піддаватися й самокоригуванню. Отож багато що залежатиме ще й від того, чи стане українське слово даром божим, духовною батьківщиною для інонаціоналів, як стало російське слово даром божим, духовною батьківщиною для бориса пастернака, осипа мандельштама, анни ахматової… звичайно, і ми можемо назвати деякі імена - від марка вовчка до юрія клена, від леоніда первомайського до мойсея фішбейна. Найплідніший шлях до утвердження національної самобутності, можливо, пролягає через універсалізацію власного досвіду, через таку інтерпретацію національного буття, яка зробила б його зрозумілим і важливим для людей усього світу.

До них в першу чергу слід віднести напрямки, що були спрямовані на демократичне оновлення суспільства (шляхом зняття тиску тоталітаризму) та розвиток і збереження забутих або свідомо зневажених національних цінностей. Суттєво урізноманітнилось духовне життя суспільства за рахунок проникнення (спочатку напівмаскованого, а потім відвертого) зарубіжних модерністських і постмодерністських напрямків. Коли ці норми та правила перетворюються на внутрішню програму поведінки людини (особистості), вони забезпечують узгодження функціонування, сталість і надійність певної сфери соціуму.

Ускладнюється проблема культурної орієнтації громадян, особливо молоді, в ситуації, коли твори авангардизму, які нещодавно кваліфікувались як антикультура, стають взірцем художнього поступу.

Київ – у ххі століття людство увійшло не лише з великою продукційною потугою та великими амбіціями науково - технологічного порядку, але й під знаком грізних глобальних проблем, пов’язаних із характером цивілізаційного процесу, ламанням традиційних поведінчих установок, банкрутством багатьох світоглядів і багатьох гуманістичних ілюзій, величезними масштабами ротації людських мас, ідей, культурних і антикультурних цінностей, стереотипів поведінки; зі страхітливими технологічними проривами в сліпі кути людського розвитку, з ціннісним нігілізмом, що набирає значення симптому соціальної патології. Більшість європейських націй пройшла шлях утвердження своєї ідентичності принаймні у хvііі або хіх століттях; але торувати цей шлях наприкінці хх та на початку ххі століть, за часів інтеграційного форсажу, у безмежному просторі глобальних викликів та імперативів, – незрівнянно важча доля. Картина літературного, образотворчого, музичного, театрального життя сьогодні розмаїтіша і цікавіша, ніж будь - коли, за винятком хіба 1920 - х років; уявлення протилежного характеру випливають із елементарної необізнаності. Ми є однією з небагатьох країн європи, де народна мистецька культура є не предметом спогадів чи музейного догляду, а реальністю життя мільйонів людей, – а це і величезний резерв для професійної творчості, і неабияка величина в загальному культурному потенціалі нації, яка постійно народжує нові й нові таланти.

Але беззаперечно надійною альтернативою нинішньому нігілістичному тискові на українську культуру може бути лише той стан суспільства, коли воно ідентифікує себе з нею, коли усвідомить її як узагальнене вираження творчих зусиль українського народу, його осягів у світорозумінні, релігії, моралі, художньому мисленні, науці й філософії. Дитячі садки та школи, які названо українськими, не стали насправді українськими – не мають українського мовного режиму, не забезпечені українською лектурою і сучасними аудіовідеозасобами українського озвучення. Отож багато що залежатиме ще й від того, чи стане українське слово даром божим, духовною батьківщиною для інонаціоналів, як стало російське слово даром божим, духовною батьківщиною для бориса пастернака, осипа мандельштама, анни ахматової. Вибух у чорнобилі неначе освітив дійсний загрозливий стан речей не лише з довкіллям, але й з українською культурою, мовою, суспільною мораллю, самим майбутнім нації. Провідною політичною силою не комуністичного табору тоді став народний рух україни, серед керівництва якого домінувала творча інтелігенція, а з - поміж ідей та гасел — національно - демократичні, зокрема, ідеї культурного відродження як необхідної умови відродження національної самосвідомості та створення суспільних умов для досягнення україною незалежності. Внаслідок цього культурну політику кожного з відомств та облуправлінь почала визначати та з політичних сил, яка мала найбільший вплив у відповідній області чи галузі культурного життя. Настав час партикуляризації та регіоналізації культурної політики, коли в одній області демонтували пам’ятники леніна, в іншій — гучно відзначали радянські свята, ще в іншій — ніяк не могли досягти згоди щодо перейменування вулиць. За декілька років кількість першокласників, що навчаються українською мовою, зросла з 43, 5 до 67, 7 %, а у вищих навчальних закладах українською мовою викладання велося в 37 % академічних груп. Відбулася реорганізація керування освітою — із метою поліпшення зв’язку між системою середньої і вищої освіти були об’єднані міністерство народної освіти і міністерство вищої і середньої спеціальної освіти в одне — міністерство освіти і науки україни.

Кожний четвертий учень (27, 3 %) має можливість навчатися російською мо­вою, а в регіонах компактного проживання населення інших національностей працюють школи і класи, де діти одержують освіту на румунській, угорській, кримськотатарській, польській та інших мовах. Серед чинників, що негативно впливають на навчальний процес, необ­хідно відзначити недостатню забезпече­ність сучасними підручниками і наочним приладдям, а також низький рівень комп’ютеризації. Але при всьому цьому важко судити про те, наскільки в цілому покращилася якість отримуваної в україні освіти, а якісні показники значно важливіші від кількісних. Реальна переоцінка застарілих цінностей радянської доби в широких колах українського суспільства напряму залежить від якісної переорієнтації освітніх процесів, впровадження відповідних сучасним потребам методик і технологій. Було відновлено діяльність києво - могилянської академії — навчального закладу нового типу, де викладання і навчання ведеться українською та англійською мовами.

Болоньї конвенцію про створення єдиної системи вищої школи, щоб зрівняти якість під­готовки фахівців різних країн і забезпечити взаємне визнання дипломів в усій європі. Серйозними проблемами є недостатня розробка фундаментальних досліджень і дуже слабке впровадження нових технологічних досягнень у виробництво (впроваджується лише 10 % розробок). Пропаганда жорстокості та насильства, еротичних сцен та низькопробних фільмів західного виробництва негативно впливає на психіку людей, деформує їх свідомість та шкалу моральних цінностей, сприяє розвитку агресивності в суспільстві. Вже перші кроки його діяльності показали, що дії фонду ефективно впливають на реалізацію багатьох художніх проектів, сприяють духовному відродженню суспільства. Плюралізм (в художній творчості) – методологічна позиція, що передбачає самостійне існування багатьох окремих культур та їх не зведеність до спільних феноменів, відтак – множинність культур та їх наукових інтерпретацій. Незалежна україна отримала систему культурних закладів і установ, які водночас із власне культурними виконували й пропагандистські функції підтримки комуністичної ідеології. Українська культура грунтується на відродженні історичної пам’яті, поверненні культурної та мистецької спадщини, вивільненні творчої ініціативи, піднесенні народної творчості, пожвавленні культурного життя в регіонах. Депутати схвалили “основи законодавства про культуру”, згодом прийняли закони україни “про музеї та музейну справу в україні”, “про бібліотеки та бібліотечну діяльність в україні” та ін. Численні гастролі українських митців і творчих колективів до багатьох країн світу, експозиції за кордоном українських художників і музейних колекцій сприяють зміцненню міжнародного авторитету україни.

Дисидентський (опозиційний) рух виник в україні в середині 1950 - х років як форма протесту проти дій партійно - державного апарату та порушення ним радянських законів. Геополітичні чинники розвитку національної економіки україни геополітичні чинники розвитку національної економіки україни – географічне положення, природний потенціал, клімат та ін. Україна займає вигідне геополітичне положення, має значну кількість сприятливих умов для розвитку народногосподарського комплексу, оборони та національної безпеки.

– час пробудження та відродження національної самосвідомості українського народу, високого громадянського змісту й патріотичного спрямування всіх культурних зачинань. Адже всі матеріальні та духовні надбання суспільства, які створені, збережені, примножені і використані людиною в історичному та етнічному аспектах і є культурою народу.

Ознаки гармонійного розвитку дізнаєшся про особливості розвитку підлітків; як діяти, щоб розвиток був гармонійним пригадай чи визначали в цьому році показники твого зросту і маси тіла. Закон “про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в україні” політологічний словник закон “про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в україні” – основний нормативний акт (прийнятий верховною радою україни 5 лютого 1993 р. ), в якому визначено основні засади створення організаційних, соціально - економічних, політико – правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян україни в інтересах особистості, суспільства та держави.

Розпад радянського союзу і блоку країн прорадянської орієнтації, крах комуністичної системи ознаменували початок нової історичної доби в геополітичних, суспільних, економічних і культурних процесах цілого світу.

Глобальні перетворення дали змогу наблизити завершення тривалого періоду як в політиці, ідеології, в методології соціально - гуманітарних наук, так і в культурній сфері. Безкровна поява майже в центрі європи суверенної україни, її політичне відродження суттєво вплинули на суспільні та геополітичні реалії не тільки в цьому регіоні, а й в усьому світі. Посилився інтерес країн світової співдружності до її економіки, історії, національно - політичного і національно - культурного відродження, міжнародних зв язків. Найбільш доказовим аргументом у цьому є те, що книжковий ринок україни заполонили російськомовні книги, в газетних кіосках переважає преса російською мовою. Хоч уже й видано немало творів з історії україни, однак їхній тираж був мінімальний і до широкого загалу не доходив, їх не вистачало навіть студентам вищих закладів освіти та учням шкіл. Безперечно, що сучасна україна успадкувала від попередніх часів певну систему культурних і просвітницьких закладів, творчих об єднань, спілок, колективів, які мають відповідну інфраструктуру.

Активний націоналістичний рух в україні в 90 - ті роки теж почав активно допомагати процесові загальної демократизації суспільних відносин, адже відомо, що усюди в країнах колишнього комуністичного блоку розвиток саме націоналістичного руху привів до зацікавленості власною історією та національною культурою. Відроджуючи і розвиваючи українську культуру, всі державні інституції повинні розраховувати на національну ідею, національний характер і духовні підвалини одного з найбільших народів європи.

По - друге, інтенсивніше запроваджувати поряд з політичною освітою різних верств населення україни на основі українознавства в кожному селі, районі, місті широку культурницьку і мистецьку діяльність; відроджувати як у побуті, так і в усьому суспільному житті звичаї та традиції українського народу і національних меншин, народні та релігійні свята. По - третє, формуючи національну еліту, спираючись на наявні інтелектуальні сили українського народу, наповнити українську суспільну свідомість національним змістом, витіснити з неї комплекс меншовартості перед іншими народами, зневіру у власних силах. Зваживши на те, що українська культура і надалі розвиватиметься в багатомовному середовищі культур національних меншин, виникла гостра потреба виховати національну і соціально - класову толерантність як можливість уникнути соціальних конфліктів і громадянської війни.