мова і професія

мова і професія

Оскільки мова не лише активно використовується у сфері духовної культури, а й пов язана з виробництвом, його галузями та процесами, з соціальними відносинами, отже, вона - елемент соціальної сфери.

Науково - технічний прогрес, зокрема комп ютеризація усіх галузей науки й техніки, перебудова соціально - економічної й політичної систем в україні насичують мову сучасними поняттями, термінами, зумовлюють динаміку творення нових власне українських слів і запозичення іншомовних, здебільшого англійських. У зв язку з поширенням використання української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник професійної термінології новою науково - технічною, соціально - політичною лексикою. Так, наприклад, від загальновживаних слів стіл, шафа, ваги шляхом додавання прикметників із термінологічним значенням утворюються нові поняття лабораторний стіл, сушильна шафа, аналітичні ваги.

O системністю (кожен термін належить до певної терміно - системи або коли входить до кількох терміносистем, то в кожній з них має своє значення); o наявністю дефініції (термін не тлумачать, а визначають); o відсутністю експресивного забарвлення, суб ективно - офіційних відтінків значення; o стилістичною нейтральністю. O історичні (палеоліт, середньовіччя, нова історія, епоха тоталітаризму); o мовознавчі (крапка, іменник, лексика, синтаксис); o літературознавчі (ямб, хорей, роман, драма, епітет, метафора); o філософські (апейрон, діалектика, буття, свідомість, екзистенціалізм); o математичні (плюс, знаменник, сума, прямокутник, гіпотенуза); o ботанічні (хлорофіл, цитрусові, розоцвіті); o медичні (ін єкція, аспірин, бронхіт, ефералган, фтизіатрія) тощо. Наприклад, термін гіпербола в математиці означає графік функції у = - , а у літературознавстві - стилістичну фігуру перебільшення (я тобі тисячу разів казав. Оскільки їх використовують на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови.

Професіоналізми широко використовуються літераторами з метою створення професійного колориту, відтворення певного професійного середовища у своїх творах. У межах одного колективу, підприємства, відомства може виникати безліч нових професіоналізмів, які творяться шляхом словоскладання, префіксації та суфіксації. Проте вони суттєво поширені в художній творчості, де їх використовують з метою мовної характеристики персонажів, відтворення мовного колориту різних професійних груп, емоційного увиразнення мовлення. Нейтральність термінології та емоційно - експресивне забарвлення професіоналізмів - межа, яка відокремлює ці лексичні масиви наукової (ділової) та художньої (розмовної) лексики.

Як уже було зазначено раніше, для наукового стилю властиве поширене використання іменників і прикметників, меншою мірою застосовуються дієслівні форми.

Однак у мові офіційно - ділового стилю прикметник не є переважаючою частиною мови, а натомість посилюється роль дієслова як засобу забезпечення лаконізму викладу та вираження дій, які треба виконати згідно з документом. У мові професійного писемного спілкування, зокрема в науковому стилі, велике значення мають іменники зі значенням речовинності, застосовувані для називання речовини, яка не підлягає обрахунку, її можна лише виміряти, а потім порахувати одиниці виміру (хліб, картопля, шовк, пшениця, нафта). Офіційно назви посад, професій - це іменники чоловічого роду, тому в наукових працях (у дослідженнях персоналій) та ділових паперах слід уживати саме їх. Учитель - учителька, касир - касирка, лаборант - лаборантка, лікар - лікарка, фізик - фізичка, працівник - працівниця, викладач - викладачка, артист - артистка. Специфіка вживання прикметників у професійному мовленні передбачає усвідомлене використання правильних форм утворення ступенів порівняння (вищого та найвищого), правильне написання складних прикметників і узгодження в одному реченні прикметників різних розрядів - якісних, відносних і присвійних. Професійне становлення фахівця будь - якої спеціальності починається із засвоєння майбутнім спеціалістом певного наукового дискурсу професії, або ж “спеціальної мови”, “мови для спеціальних цілей”, “мови для спеціальних потреб”, “мови за професійним спрямуванням” і, зрештою, “професійного мовлення”. ) забезпечує належний рівень грамотності носіїв певної професії, формує їх уміння спілкуватися у всіх сферах комунікації – у професійних відносинах, у науці, освіті, культурі, економіці тощо. Отже, вивчення літературної мови, її норм, опанування майстерного володіння мовленням в усіх практично актуальних для спеціаліста сферах спілкування – це невід’ємна частина професійної підготовки сучасної молоді до майбутньої діяльності. За умов інтенсивного розвитку науково - технічного прогресу, який постійно насичує професійне мовлення новими поняттями й термінами, основним критерієм визначення рівня культури професійного мовлення є ступінь оволодіння професійною термінологією і лексикою. Ділова мова — це реалізація офіційно - ділового стилю, зафіксова­ного в документах; у мові професійного спілкування реалізуються також науковий і розмовний стилі. Водночас, елементи ділової мови і мови професійного спілкування можуть використовуватися паралельно, наприклад в офі­ційних переговорах, ділових бесідах тощо. Кожна галузь науки має свої мовленнєві особливості, що виражаються в специфічній фаховій термінології, мовних кліше, професіоналізмах і утворюють мовлення фахової галузі. Наприклад, фа­хівці в галузі створення і впровадження нової техніки вважають, що сама технічна ідея лише на 20 % забезпе­чує успіх нової розробки; 80 % успіху залежать від спіл­кування. Знати мову професії – це вільно володіти багатим лексичним матеріалом із фаху, якого набувають студенти у вищих навчальних закладах технічного профілю. Саме мова є таким засобом спілкування, а професія – інформаційним матеріалом, який використовуємо для вирішення важливих проблем виробничого, економічного, господарського життя завдяки доречному, вмілому, правильному виборові мовленнєвих одиниць. У повсякденному спілкуванні з пацієнтами, колегами медичний працівник використовує лексичні засоби, характерні для офіційно - ділового, публіцистичного і навіть художнього стилів мовлення. Систолічні або діастолічні дрижання все частіше називають котячим мурликанням (кошачьим мурлыканьем); стенокардію – грудною жабою, плевральні і інші зрощення – спайками.

і так, стає очевидним те, що медичному працівникові необхідно володіти високою культурою, наукою, мистецтвом професійної мови, базисом якої повинна бути літературна мова. «слово – найтонший дотик до серця; воно може стати ніжною пахучою квіткою і живою водою, яка повертає віру в добро і може стати гострим ножем, і розколеним залізом, і грудкою грязюки ”. Пояснювальна записка перед вищими медичними навчальними закладами і—ііі рівнів акредитації моз україни поставлено завдання підготувати висококваліфікованих, грамотних, з належним інтелектуальним потенціалом спеціалісті. Основні вимоги до мовлення найважливіші риси зразкового мовлення короткі поради щодо побудови і мовного оформлення висловлювання змістовність глибоко осмисліть. Доповідь (політична, ділова), промова, лекція, бесіда виступити - це означає викласти перед слухачами суть певного питання, виділити основне, висловити своє ставлення до нього, дати оцінку, підкреслити значущість для практики, під. Набір відповідних тактичних і мовних засобів у межах конкретного виду усного вербального спілкування від того, як оратор розпочав повідомлення, значною мірою залежить успіх виступу.

Проведення ділових переговорів, зустрічей нарад а)підготовка до переговорів і проведення ділової наради сам успіх переговорів залежить від старанності їх попередньої підготовки.

Культура телефонного діалогу неможливо уявити собі сучасні ділові стосунки без телефонного зв`язку, який забезпечує безперервний двосторонній обмін інформацією на відстані. Основні вимоги до етикету телефонної розмови погана підготовка, невміння виділяти головне, чітко і грамотно висловлювати свої думки призводять до значних утрат робочого часу (до 20 - 30%). Загальнонаукові терміни терміни - це слова або словосполучення, які вживаються в науковій, публіцистичній, діловій сфері мовлення для точного вираження понять і предметів. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення використання складноскорочених слів, абревіатур, графічних скорочень стало продуктивним у хх столітті, коли поширення інформації у зв’язку з науково - технічною і соціальною революціями стало вимагат. Правопис і відмінювання географічних назв українські географічні назви на письмі пишуться відповідно до вимови за нормами українського правопису, наприклад. Відмінювання географічних назв усі географічні назви як українські, так і інших республік, а також іншомовні з іменниковими закінченнями відмінюються як іменники і, ii, iii відміни.

Особові офіційні документи особові документи - це документи, що містять інформацію щодо особового складу організації чи підприємства, яка фіксується в заявах, автобіографіях, характеристиках, в наказах про. Розпорядчі документи розпорядчі документи - це документи за допомогою яких здійснює розпорядча діяльність, оперативне керівництво в державі, організації чи установі з метою розв язання найбільш важливих. Професійна документація медичного працівника кабінети медичної статистики збирають, контролюють та аналізують матеріали роботи лікувально - профілактичних закладів, які мають важливе значення для організації роботи цих закладів щодо поліпшення. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов язана з виробництвом, з його галузями, процесами, із соціальними відносинами, вона – елемент соціальної сфери.

У зв язку з упровадженням української мови на підприємствах та в установах збагачується словник професійної термінології новою науково - технічною, суспільно - політичною лексикою. Зі зростанням кількості професій розширюється коло обслуговування їх українською мовою, а відтак збільшується й урізноманітнюється шар професійно - виробничої лексики.

Спостерігається активне поповнення цієї групи слів з різних джерел, основним з них є переосмислення міжстильової лексики, наприклад, шапка або підвал міцно ввійшли у професійний словник газетярів. Наприклад, суфікс – термін граматичний, що називає частину слова між коренем і закінченням; сальдо – термін фінансовий, який означає різницю між прибутковою і витратною частинами балансу і т. Так, наприклад, слово корінь багатозначне, але якщо цим словом користується мовознавець, то він під ним розуміє тільки частину слова – носія основного лексичного значення. Наприклад, слово атом (буквально – неділимий) з погляду сучасного розвитку науки уже неточний, але в час свого виникнення він точно відбивав рівень знань людини; 3) терміни – це в ідеалі розумова частина лексики, тому їм абсолютно невластиве емоційне забарвлення. Деякі іншомовні слова були запозичені українською мовою безпосередньо, у процесі прямих зв’язків українського народу з тим або іншим народом, але є чимало й такої іншомовної лексики, яка запозичалася через посередництво інших мов. Час і шляхи запозичення іншомовних слів, а також характер лексики та активність її засвоєння з тієї чи іншої мови залежать від стосунків українського народу з іншими народами.

В українській мові є здавна засвоєні слова з грецької мови – назви предметів (парус, баня, миска), назви рослин і тварин (лавр, мак, м’ята, кит, крокодил), власні імена (андрій, василь, олександр, софія, олена). Астрономія, історія, математика, фізика, філософія, аналіз, синтез, діалектика, ідея, метод; азот, бром, хлор; атмосфера, клімат, полюс; грам, метр; граматика, фонетика, синтаксис; театр, сцена, мелодія; амністія, демократія, монархія та ін. Слова латинського походження, за винятком деяких найдавніших запозичень (кесар, коляда, фортуна) і власних імен (марко, павло, юлія), найчастіше пов’язані з наукою і технікою (аргумент, дедукція, контакт, мотор, субстанція, трансляція), суспільно - економічною сферою (агітація, диктатура, конституція, соціалізм, республіка), медициною (апендицит, бацила, туберкульоз, фурункул), правом (адвокат, нотаріус, прокуратура, юрист), мистецтвом (декламація, фабула), навчанням (аудиторія, конспект, лекція, студент, факультет, університет). З латинських словотворчих елементів також утворюються нові слова (авіація, локомотив, трактор), інколи в поєднанні з грецькими елементами (автомобіль, диктофон). Давнім запозиченням здебільшого є слова, засвоєні з тюркських та інших східних мов – назви страв, одягу, предметів побуту, рослин, будівель, терміни тваринництва тощо. Такими спільними для української та російської мов запозиченнями є назви деяких суспільно - політичних понять, а також слова пов’язані з мистецтвом, технікою, військовою справою, побутом. Музична та деяка інша термінологія – з італійської мови (акорд, дует, кантата, арка, нетто, аварія, бензин, гондола); терміни пов’язані з мореплавством, військовою справою та деякі інші слова – з голландської (лоцман, рейд, шлюпка, мортира, картуз, ситець). Армада, карамель, сигара – з іспанської; каста, кобра – з португальської; гейзер – з ісландської; бринза, мамалига – з румунської; бекеша, чардаш – з угорської; пурга – з фінської. Парус – парусний, парусність, парусина; республіка - республіканський, республіканець, республіканка; солдат – солдатський, солдатка; партизан – партизанський, партизанка, партизани тощо. Деякі іншомовні запозичення, зокрема і згадані вище, означають поняття, для вираження яких українська мова не має інших, близьких за значенням питомих слів. Треба вміти правильно використовувати ці синоніми в мові, пам’ятаючи, що загалом іншомовні слова тяжіють до більш книжної мови, до мови наукових праць, і надуживати ними в мові звичайній або розмовній, неначе хизуючись своєю „вченістю”, не слід. і хоч одним бракувало (аргументів, доказів), другі мали обмежений (лексичний, словниковий) запас, треті не зовсім вдало (коментували, пояснювали) наведені факти, виступи були змістовними, переконливими, щирими.

(делікатний, ввічливий, запобігливий) стась говорив різко й голосно, а мовчазний васько виявився природженим (оратором, промовцем), здатним до (публічних, привселюдних) виступів, що хвилюють (аудиторію, слухачів). Брифінг, брокер, девальвація, інкримінувати, аудієнція, консенсус, аташе, нонсенс, реекспозиція, бестселер, гіперінфляція, нотабене, постскриптум, маркетинг, телетайп, телефакс, дивіденд, сертифікат, дублікат, дефіцит, ескіз, експорт, імпорт, анфас, кредит, лобі, інтендант, квартал. Батько кинув у вогнище дві пригорщі гонтелів (цвяхів), старомодних ручної роботи гонтелів із кованого заліза, приложив їх вугіллям і поставив ще одного чоловіка, крім андруся, дмухати.

Потім батько з розтоплених у паленищі гонтелів збив один шмат, коли він цей шмат накував і загнув його на круглім розі кувалда, а кінці склепав до купи, наставала найважливіша пора у виробі сокири.

Складіть по два речення зі словами гніздо, трійка, земля, мушка, шапка так, щоб у першому реченні вони вживалися як професійні, а в другому – як загальновживані слова. ігнорувати, вада, катаклізми, схожий, компетентність, переважний, перевороти, рентабельний, довірчий, адекватний, невдача, відшкодування, прибутковий, конфіденційний, домінуючий, нехтувати, дефект, відповідний, фіаско, компенсація, ідентичний, відповідність. Психоаналіз, інтерлінгвістика, опромінення, лужний, шарнір, диктатура, алгоритм, кореляція, суфікс, форсувати, акварель, стакато, амортизація, апеляція, позивач, електроліз, етнологія, матриця, юрисдикція, шурф, гальванізація, паралель, широта, меридіан, дилер, тайм - аут, голкіпер, форвард, синус, суфікс, абсорбент, акумулятор, гідротурбіна, легування, риштовання, променевий, ін єкція. Вона не тільки засіб спілкування між людьми, а й засіб інтелектуального й естетичного освоєння світу, одна з основних прикмет творення, формування нації. Функціонування мови як життєтворчого ферменту нації є однією з найважливіших умов справді вільного й широкого розвитку її духовного й екологічного потенціалу.

Заговорить людина – і виявить не тільки рівень своєї освіченості, а й міру вихованості, гостроту розуму, образність уяви, точність спостережень, жвавість натури.

Від мистецтва лікаря спілкуватися залежать результати лікування, адже медична практика доводить, що слово може не тільки викликати функціональні зміни в організмі, але і вбити людину в буквальному сенсі слова. Тому цілком закономірним є уведення 1994 року до навчальних планів закладів вищої школи практичного курсу сучасної української мови, названого “ділова українська мова”, який в ідеалі не мав би дублювати шкільний курс української мови, але повинен базуватися на ньому.

Тому дисципліна, що вивчається у вищих навчальних закладах, зокрема, у вищих медичних навчальних закладах, не повинна обмежуватися лише ознайомленням з особливостями офіційно - ділового стилю та формулярами документів. Практичний курс “ділова українська мова” покликаний насамперед формувати мовну особистість спеціаліста, здатну до розв’язання різноманітних комунікативних завдань у всіх актуальних сферах спілкування (науково - навчальній та офіційно - діловій). 1) володіти культурою конструктивного діалогу та полілогу; 2) вміти сприймати, відтворювати готові та створювати наукові фахові тексти; 3) володіти прийомами підготовки і виголошення публічного виступу; 4) вміти застосовувати фахову українську термінологію у різноманітних комунікативних процесах; 5) вміти користуватися словниками.

Вчитися української мови, засвоювати основні поняття культури мови і культури мовлення, опанувати мову на рівні фахового спілкування для розширення лексичного і термінологічного запасу з метою подальшого використання у навчанні та практичній діяльності. “походження і основні етапи розвитку сучасної української літературної мови”, “мова і мовлення в житті людини”, “функціональні стилі сучасної української літературної мови”, “терміни та термінологія. У посібнику наведено основні питання до кожної теми, літературу, вправи і методичні поради студенту для самостійної позааудиторної роботи, а також запитання для самоперевірки.

Отже, даний навчально - методичний посібник сприятиме ґрунтовному та послідовному розвиткові професійних якостей майбутніх медичних фахівців, стане запорукою вільного самовираження особистості у науково - навчальній та офіційно - діловій сферах спілкування. А вивчення дисципліни “ділова українська мова” у вищих навчальних медичних закладах україни сприятиме піднесенню престижу літературної мови як культурного надбання нації. А тому кожна освічена людина повинна знати основні відомості про походження, розвиток української мови (сучасні концепції), формування її літературно - писемних стандартів, становлення правопису, орієнтуватися в проблемах функціонування літературної мови на сучасному етапі та бачити перспективи її еволюції. Терміни “мова”, “мовлення”; особливості української літературної мови, її словниковий склад, форми мовлення; значення мови у майбутній професійній діяльності. Підготовку до заняття треба розпочати з опрацювання рекомендованої літератури, а також пригадати класифікацію слов’янських мов, вивчену у середній школі. Передаючись з уст в уста, закріплюючись у текстах, вона невтомно долає віки, єднає покоління, збирає й зберігає духовне єство народу, національну картину світу, формує національну свідомість і культуру нації. У результаті з загальнонародної мови витворюється відшліфований, культурний варіант — добірне літературне мовлення, яке й саме вже може стати мистецтвом (мистецтво образного слова) та естетичним матеріалом для інших видів мистецтва (театру, живопису, музики). Для суспільства вона важлива тим, що за допомогою мови люди обмінюються думками й почуттями, збагачуються досвідом попередніх поколінь, домагаються взаєморозуміння у колективі, гуртуються для захисту, створюють матеріальні й духовні цінності, дбають про поступ уперед. Зі смертю ж мови вмирає народ, що був її творцем і носієм, вмирає жива культура, створена цим народом і мовою, а писемна та матеріальна культура губиться у віках і забувається. Але, втративши все своє, надбане віками (й тисячоліттями), асимільований народ ніколи не зрівняється з сусідом, чию мову прийняв, бо він втратив національний ґрунт і гідність, він є менш вартісний, вторинний. Ось чому слід не тільки на словах визнавати право української мови на широке вживання у суспільному житті, а й кожному з нас повсюдно спілкуватися нею, аби українська мова жила повнокровним життям. Усе пізнане людиною (предмети, особи, якості, властивості, явища, процеси, закономірності та поняття про них) дістає назву і так під цією мовною назвою існує в житті і в свідомості мовців. Тому варто максимально користуватися існуючими назвами або творити нові з матеріалу власної мови, а до запозичень вдаватися лише в разі крайньої потреби.

Мова є не тільки формою вираження і передавання думки (як це ми спостерігаємо при комунікативній функції), а й засобом формування, тобто творення самої думки.

Вона полягає в тому, що світ людина пізнає не стільки власним досвідом, скільки через мову, бо в ній нагромаджено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ. Наприклад, засобами мови (текст, вислови, фрази, лексика, граматика) можна одержати ґрунтовні, об єктивні знання про космос, океан чи якусь країну, так ніколи там і не побувавши.

Милозвучність, гармонія змісту, форми і звучання, дотримання норм літературної мови у процесі спілкування стають для мовців джерелом естетичної насолоди, сприяють розвиткові високого естетичного смаку.

Кожна людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу, бо сприймає разом з мовою пісні, казки, дотепи, жарти, легенди, думи, перекази, історію, промисли, звичаї, традиції матеріальної культури і духовного життя нації. ідентифікаційна функція мови полягає в тому, що мова виступає засобом ідентифікації мовців, тобто засобом вияву належності їх до однієї спільноти, певного ототожнення. є багато людей не українського походження, які стали українцями за духом, бо сприйняли з українською мовою українську культуру, весь світ українства, і наша земля була і є їм рідною (марко вовчок, агатангел кримський, юрій клен, софія русова та багато інших). Міфологічна функція мови збереглася з доісторичних часів, коли люди вірили у слово як у реальне дійство, здатне зупинити небажаний хід дій, побороти злі сили, підкорити природу своїй волі. Нині у зв язку з поширенням теорій біологічного поля людини, позитивної і негативної енергії, екстрасенсорики набуває нових імпульсів міфологічна функція мови.

Проте й інші одиниці мови беруть участь у комунікативній функції, але не як окремі комунікативні одиниці, а як одиниці нижчих порядків, як будівельний матеріал мовної структури й системи.

Кожна освічена людина повинна знати основні відомості про походження та розвиток української мови (сучасні концепції), формування її літературно - писемних стандартів, становлення правопису, орієнтуватися в проблемах функціонування літературної мови на сучасному етапі та бачити перспективи її еволюції.